Не часто в Україні можна зустріти вражаючу андалузку – курку іспанської породи. Її оперення, переливаючись блакитнуватим відтінком, є дуже красивим і незвичним для курей. А зберегти цю унікальність в оптимальному стані в наших умовах виявляється завданням не простим, адже в потомстві може втратитися чарівність та вишуканість оперення цих чудових курей.
Опис
Порода Андалузька виникла внаслідок складного схрещування курочок-мінорок із місцевими представниками. Селекціонери ставили за мету досягти унікальності та оригінальності в забарвленні домашньої птиці, забезпечуючи при цьому відсутність проблем із несучістю та вагою тіла у майбутньому поколінні.
І, нарешті, в результаті довготривалої та наполегливої праці була виведена універсальна несучка з високим показником якості яєць і достойною вагою дорослої особини.
Але в основному радість доставляє її незвичайне забарвлення, а не продуктивність, як цього хотілося б багатьом. Адже домашнє стадо блакитних пернатих може прикрасити будь-яке подвір’я. І тільки справжні любителі екзотики можуть дозволити собі завести цю курячу породу.
У своїй більшості птаха можна зустріти у великих фермерських господарствах, де важлива не тільки продуктивність, але і краса породи, саме на базі великих господарств можна говорити про збереження виду.
Зовнішній вид
Селекціонери прийняли єдиний стандарт андалузької породи курей – гребінь особин повинен бути яскраво червоним, причому у самок він звисає на бік, а ось у півників повинен гордо стояти на голові.
Також самці і самки відрізняються своєю статурою – півні крупніше своїх дам, весь корпус у них витягнутий, з великою довгою шиєю. Статуру можна назвати рельєфною, увігнута спинка, міцна.
У дамочок параметри менші, вони набагато нижчі своїх самців, але також витончені в поставі. Головка трохи витягнута вперед, пика покрита щетинкою, мочки вуха обов’язково повинні бути білого кольору, трохи витягнуті у формі овалу.
Лапки і дзьобик сіро-блакитні, на відміну від простих представників пернатих, але головною відмінністю породи вважається пір’я. Воно віддає в голубуваті відтінки, місцями десь сіріше, десь насиченішим, особливо на крилах.
Поведінка
Блакитні іспанські кури не тільки відрізняються своєю незвичайною зовнішністю, але особливою вдачею, схожою на іспанський задерикуватий характер. Якщо їм ніхто не загрожує, то можуть вести себе досить спокійно до тієї пори, поки не з’явитися загроза – інших представників пернатого стада.
Звикання до нових умов життя в них проходить поступово і не відразу вони адаптуються до нових умов.
Початок яйценошення
Розвиваються кури і набирають вагу, як і інші представники пернатих, в звичайному режимі, але ось починають нестися тільки до напіводнорічного віку, а деякі особини і того пізніше. Тому раніше чекати від них продуктивності немає ніякого сенсу.
В рік одна особина може принести до 180 яєць, але деякі можуть і перевищити цей результат, хоча таке трапляється дуже рідко. Вага кожного яйця становить приблизно 60 гр, а колір шкаралупи завжди білий.
Розведення
Селекціонери відзначають погані материнські інстинкти у цієї породи курей – в результаті експериментів курка геть втратила свій материнський інстинкт, і не здатна нормально висиджувати яйця. І це її головна негативна риса. Але потомство можна виростити в інкубаторі, або підкласти яйця під іншу квочку, вона може і не помітити підміни, і виростити гідне потомство.
Пташенята з’являються в ті ж терміни, що і в інших курей, після 21 дня. Вже при народженні у молодняку тільце покрите сірим пушком, вони з’являються на світ вагою приблизно до 40 гр.
В процесі підростання молодняку немає ніяких особливих правил вирощування, все як завжди, з тими ж застереженнями й умовами, як і для інших курчат.
Утримання
Відмінно переносять саму жарку літню погоду, вони не перегріваються і відчувають себе добре. Але з настанням холодів кури стають малоактивними, може знизитися їх продуктивність, а то і хвороби.
Тому в зимовий час року їм просто необхідний утеплений пташник, з підігрівом і освітленням у денний час. Птиця була адоптована до іспанського клімату, де в найхолоднішу пору температура не опускається нижче +10 градусів, і цей момент слід враховувати.
Порода дуже погано реагує на опади або крайню спеку, їм необхідний просторий навіс, щоб вони змогли сховатися від негоди. Сідала і гнізда для яєць обладнають на невисокій відстані від підлоги – приблизно на відстані до півметра.
Особини можу прожити 10 років, але після чотирирічного віку їх продуктивність зводитися до нуля, м’ясо буде жорстким і несмачним, до того ж можна спостерігати і часті курячі хвороби по досягненню цього віку. Тому досвідчені птахівники проводять оновлення стада після 4 років, але якщо курей тримають тільки для краси, то можна нічого не робити.
Вони часто хворіють від холодної погоди або протягів, тому профілактика просто необхідна. А під час линьки пера у них може спостерігатися авітаміноз, в цей час необхідно давати їм висококалорійні добавки.
Годування
Після появи курчат, доброму господарю стада слід дотримуватися певного раціону, щоб поголів’я зросло здоровим і міцним:
У перші дні життя малюкам роблять мішанку з вареного пшона, яєць і зелені;
З підростанням молодняку крупу дають вже сиру, але дрібну, наприклад, просо або овес, до крупнозернової їжі можна переходити тільки по мірі росту птиці;
Для поліпшення несучості та зміцнення скелета курей, слід додавати їм білкові елементи, наприклад, додати м’ясний бульйон в мішанку, мелену шкаралупу, або живих опаришів;
Непоганою добавкою будуть служити спеціальні курячі концентрати, що містять збалансоване харчування для підростаючого молодняку;
Не слід забувати і про вітаміни А і Д, які містяться в риб’ячому жирі, або рибному борошні, вживання їх в їжу забезпечить стаду хороший імунітет і відмінним виживанням;
Всередині курятника рекомендовано розсипати дрібні камінчики, птиця їх буде ковтати для поліпшення травного процесу.
Відгуки
Сергій Петрович, сільський житель: «На літо до мене приїжджають всі – і діти, і онуки. Їм дуже подобається мій пташник, де королівською ходою походжають сріблясті півні і красиві квочки. А дзвінка півняча побудка допомагає мені в моїй повсякденній роботі.»
Світлана Петрівна, дачниця: «Побувала я якось на виставці, де й побачила цих екзотичних птахів, і хоча на дачі я взимку буваю рідко, вирішила ними обзавестися. Анітрохи про це не пошкодувала – по двору гуляє така краса, та й яйцями і м’ясом вони мене забезпечували все літо.»
