Розглянемо, як можна поєднати естетику деревини з міцністю металу в будівництві. Чи існує можливість побудувати доступний за ціною каркасний будинок, що матиме вигляд, схожий на елітний дерев’яний зруб? Також, як можна оптимально облицювати стіни з газобетонних блоків, щоб захистити їх від вологості?
Відповіддю на ці питання може бути використання сайдингу під дерево – це новітній матеріал, спеціально розроблений для зовнішнього облицювання стін. Давайте докладніше розглянемо можливості цього матеріалу для будівництва, його простоту в монтажі та довговічність під час експлуатації.
Щоб отримати об’єктивне уявлення про цей матеріал, важливо уважно вивчити його особливості, різновиди та фізичні властивості.
Ідея створення сайдингу виникла ще у 19-му столітті. Початково цей матеріал виготовлявся із дерева та використовувався для облицювання каркасних будинків на Дикому Заході. Умови будівництва для переселенців вимагали швидкості, тому виробництво струганої обробної дошки стало дуже актуальним.
Запатентований спосіб з’єднання крайок (шип-паз) був опущений ковбоями, і для запобігання утворенню щілин між дошками, вони розміщували їх у формі «ялинки». Верхня дошка сайдингу перекривала нижню своєю кромкою, що забезпечувало швидке та привабливе облицювання стін.
Цей новий метод облицювання стін швидко завоював популярність в Америці, Європі та зберігся й до наших днів. Нині для виготовлення сайдингу використовують два основних матеріали: пластик ПВХ та метал. Поверхня цього матеріалу пройшла значні зміни. Сучасні пластики отримали спеціальні сполучні замки та отвори для кріплення до каркасу. Поверхні стали ширшими, що дозволяє помістити на них не одну, а дві «хвилі».
Зберігаючи традиційну ідею «подвійної ялинки», розробники сайдингу також створили нові види фасадного облицювання, які імітують колоду (блок-хаус) та брус. Ці нові форми облицювання сподобалися тим, хто прагне надати фасаду свого будинку вигляд солідного дерев’яного зрубу.
Побудувати своїми руками зруб із колоди або бруса не кожен зможе. Цей матеріал не лише складний у будівництві (усушка, конопатка, усадка, захист деревини), але й вимагає значного досвіду під час вибору (сезон рубки, якість обробки, виявлення дефектів, вимірювання вологості).
У порівнянні з будівництвом з натуральної деревини, облицювання будинку сайдингом під колоду є більш доступним. Досить побудувати стіни із будь-якого матеріалу (цегла, шлакоблок, газобетон) та облицювати їх пластиковими або металевими панелями.
Вініловий сайдинг, що імітує брус
Цей матеріал служить на спеці і холоді не менше 20 років. На відміну від натурального бруса в ньому не утворюються тріщини і щілини. Крім цього, власникові будинку з такою обшивкою не потрібно регулярно займатися антисептуванням поверхні і конопаткою швів.
Фасад, облицьований металосайдингом, виглядає багато і красиво. По стійкості до вогню і атмосферних катаклізмів ця обробка багаторазово перевершує деревину.
Про те, що перед нами не дерево, а метал, можна здогадатися лише по повторюваним малюнкам текстури і кутовим елементам на стиках панелей.
Не менш привабливий з точки зору естетики і практичності металевий сайдинг під брус, популярність якого зростає з кожним роком.
Незважаючи на безперечні переваги металу як основи для сайдингу, у вінілового пластику також є свої плюси: хімічна інертність, відсутність корозії, простота в догляді і довговічність. Еластичність – ще один серйозний аргумент на користь вінілу, оскільки металлосайдінг при точковому додатку навантаження (ударі) необоротно деформується.
Види і особливості металевого і пластикового сайдингу під брус і колоду
На ринку відсутній загальний стандарт для облицювання, оскільки кожен виробник має власний асортимент. Це означає, що пластикові та металеві сайдинги різних брендів не є взаємозамінними. Це важливо враховувати при формуванні замовлення.
Пластикові облицювальні панелі для блок-хаусу мають різні конфігурації: одно- та двопереломні, а також slim-модифікацію з меншою глибиною хвилі. Їх ширина коливається від 20 до 32 см.
Такі панелі продаються у пачках по 15-20 штук. Довжина однієї панелі може бути 3,10 або 3,66 метра. Зазвичай доступно обмежений вибір кольорів (3-6 варіантів).
Одним з найпопулярніших типів металевого сайдингу, що імітує текстуру деревини, є L-брус. Це ім’я він отримав через специфічний профіль, нагадуючий літеру L.
Іншим поширеним видом металевого сайдингу є під блок-хаус (колода).
Товщина металу для цих видів сайдингу коливається від 0,4 до 0,7 мм. Завдяки захисному шару цинку та полімерному покриттю, такі матеріали можуть прослужити від 15 до 50 років.
Варто звернути увагу на плівкове покриття металевого сайдингу, оскільки воно суттєво впливає на тривалість його служби.
Найбільш доступні види сайдингу мають глянцеве поліестерове покриття (25 мкм), з терміном служби до 15 років. Для довготривалого облицювання фасаду приватного будинку рекомендується вибирати панелі з матовим поліестеровим покриттям товщиною 35 мкм, що може прослужити принаймні 20 років.
Сайдинг із захистом з поліуретану (товщина 50 мкм) може прослужити не менше 30 років.
Найбільш довговічним видом захисного покриття є матеріал під назвою пластизол. Його плівка товщиною 200 мкм забезпечує опір сонячній радіації, опадам та морозу протягом понад 40 років.
У відміну від пластикового сайдингу, металевий не обмежений жорсткими розмірами. За бажанням покупця його можуть нарізати на шматки від 50 см до 6 метрів, що значно зменшує кількість відходів при монтажі.
Орієнтовні ціни та відгуки покупців
Вартість пластикових панелей, що імітують поверхню бруса і колоди, залежно від фірми виробника знаходиться в діапазоні від 100 до 250 грн. / М2.
Найдешевший металлосайдінг з глянцевим поліестеровим покриттям (товщина металу 0,5 мм) обійдеться покупцеві від 80 грн. / М2.
За більш стійке облицювання (матовий поліестер товщиною 35 мкм) продавці просять від 100 до 220 грн. / М2.
Ціни на металевий сайдинг під блокхаус з покриттям Пурал (50 мікрон) починаються з позначки в 170 грн за 1 квадратний метр.
А ось за обшивку, захищену товстим пластизолів, доведеться заплатити не менше 160 грн. / М2.
Читаючи відгуки покупців, які своїми руками встановили сайдинг на фасад будівлі, складається позитивне враження про цей матеріал. У процесі його експлуатації ніяких серйозних нарікань (за умови дотримання технології монтажу) не буває.
Облицювання з пластику та металу відрізняється стабільністю геометричних розмірів і стійкістю до зовнішнього середовища. Весь догляд за таким фасадом зводиться до нечастого видалення атмосферних забруднень за допомогою м’якої щітки і мильної води.
Особливості монтажу сайдингу
- Монтаж обрешітки (несучого каркаса);
- Установка стартового профілю, кутових елементів, деталей обрамлення віконних і дверних коробок;
- Монтаж панелей сайдингу на обрешітку.
Нерідко монтаж сайдингу супроводжується утепленням фасаду. Це пояснюється тим, що в просторі між панелями обшивки і стіною будівлі можна поставити утеплювач. Як утеплювач найчастіше використовують напівтверді плити з мінеральної вати.
- Спочатку на стіні потрібно закріпити кронштейни, що фіксують обрешітку;
- Плити мінвати нанизують на кронштейни (так виходить суцільне, без розривів, утеплення стін);
- Поверхню плит накривають шаром пароізоляції і кріплять їх до стіни за допомогою дюбелів «парасольок»;
- До кронштейнів фіксують металопрофіль для гіпсокартону або сухий дерев’яний брусок (його ставлять таким чином, щоб між утеплювачем і сайдингом утворився вентильований зазор в 5-7 см).
Наступні монтажні операції аналогічні описаним на початку розділу. Різниця полягає лише в тому, що у випадку утеплення між першим рядом сайдингу і отмосткой фундаменту, а також останнім рядом облицювання і звисом покрівлі залишають зазор в декілька сантиметрів. Він необхідний для того, щоб повітря вільно циркулював між обшивкою і утеплювачем, не даючи утворюватися конденсату.
Головна умова якісного облицювання фасаду своїми руками з використанням сайдингу під брус і колоду – рівний і міцний каркас обрешітки. Цій роботі слід приділити максимум уваги і терпіння.
Для утворення вертикальної площини потрібно ретельно вирівняти профілі обрешітки на кутах стіни і в середній її частині. Саме з цієї операції починається монтаж каркаса, і профілі служать своєрідними маяками, по яких вирівнюються всі інші його елементи.
Вирівнявши і закріпивши кутові стійки обрешітки, по натягнутому шнуру виставляють проміжні. Після цього до них кріпляться горизонтальні металеві профілі (або дерев’яні бруски), що підвищують просторову жорсткість системи. На віконних і дверних коробках закріплюють спеціальний обрамляючий профіль, що прикриває бічні торці, нижні і верхні полиці сайдингу.
Хотілося б попередити любителів «мертвого кріплення» саморізів до обрешітки. З сайдингом такі жарти не проходять. Зверніть увагу на форму отворів на його панелях, через які в каркас вкручуються саморізи. Вони зовсім не випадково зроблені не круглими, а овальними.
Це потрібно для того, щоб при температурному розширенні пластини облицювання не деформувалися, а ковзали по прорізах. Тому саморізи слід вкручувати, трохи «не дотягаючи».
Ще одне важливе правило – обов’язкове залишення зазорів в місцях з’єднання панелей з кутовими і проміжними елементами обрамлення стін. Досить обрізати сайдинг на 5-6 мм коротше відстані, заміряної між канавками внутрішніх, зовнішніх і стикувальних профілів, щоб уникнути деформування обшивки під час літньої спеки.
