Септик своїми руками: конструкція, установка, що краще
Септик це важлива частина системи водоочищення, яка використовується для обробки стічних вод від побутових потоків у місцях, де немає можливості підключення до централізованої каналізації. Будівництво септика своїми руками може бути варіантом для тих, хто прагне заощадити кошти та мати контроль над процесом.
Має повний сенс придбати новий септик для приватного будинку, особливо якщо планується новобудова: вартість його під ключ становитиме 2-5% від кошторису, що непропорційно зі ступенем важливості, а зовнішній вигляд якщо і не прикрасить краєвид на ділянці, то точно вже більш-менш в нього впишеться.
При постачанні каналізацією вже існуючих будинків ще більше сенсу має скооперуватися з сусідами і купити в складчину: вартість системи на 25 осіб всього в 2,5 рази перевищує таку на 4-5 чол., а відведення землі і поглинання (див. далі) збільшується лише на 15-25%. А потім поділивши експлуатаційні витрати, отримаємо вартість обслуговування, одинакову або навіть меншу, ніж платять за стоки городяни.
Чудеса такі мають під собою цілком вагому підставу – ефективність і довговічність сучасних АКС без відкачування досить велика. При цьому для активних мікроорганізмів створюється стабільне сприятливе середовище проживання. При недостатньо регулярному стоці від однієї сім’ї бактерії то голодують, то об’їдаються живуть і менше. Крім того, в ЛОС більшого обсягу бактерії можуть вижити довше при порушенні електропостачання, що дуже важливо для ефективних, але і дорогих енергозалежних ЛОС аеробного типу.
- Санітарні норми і правила септика на обсяг стоків до 1 куб. м/добу дозволяють будувати з безпосередньою фільтрацією в грунт.
- Норма стоків для дому з колонкою у дворі, що формально і є дача – 50 л на особу за добу, тобто обсяг септика невеликий.
- Сезонність дачного будиночка дозволяє обійтися без значного заглиблення в грунт, отже обсяг земляних робіт зводиться до мінімуму.
В цілому, якщо монтаж під ключ будинкової ЛОС становить приблизно 25% вартості установки, анаеробної – під 100% її ж вартості, то на дачному септику економія обчислюється разами: самостійно укласти його цілком можливо за тисячу гривень., а обслуговування, якщо «скинутись» з сусідами на санбочку для осіннього відкачування, обійдеться майже безкоштовно.
Кілька міфів
Однак не все в сучасному септику пахне пастельно-рожевим. Вина тут не вчених і конструкторів, а маркетологів, яким на корпоративних тренінгах промивають мізки, зашиваючи в свідомість невгамовне прагнення продати якомога більше незважаючи на факти, а ще крутіше – всупереч їм. Легендарний герой цієї субкультури – якийсь суб’єкт, переплутав все в тестовому завданні і успішно продавав холодильники ескімосам, а електрокаміни – бушменам. Хоча суть тесту полягала в тому, що і ті, і інші геть не електрифіковані.
- «Без обслуговування, без відкачування» – каналізації, не вимагає технічного регламенту, не буває і за всіма законами природи бути не може. Сучасні АКС вимагають обслуговування не частіше одного разу в квартал, воно займає від сили 15-20 хв, а можливо робити його у вихідному костюмі та білій сорочці з краваткою. Але ігнорувати це ніяк не можна, інакше система за 200 тисяч гривень, за 4-5 років вийде з ладу, а до саморобної доведеться міняти санбочку щомісяця. Можливо через 100-150 км від бази. У що це виллється – вам видніше, як там у вас з цінами.
- «У нашій 5 камер! А у нашій – 8!» Ефективність ЛОС на 90% визначається об’ємом її головної камери (див. далі, про пристрої АКС). Бактеріям-переробникам треба життєвий простір. Як з десятка ліфтових кабін не вийде спальні, так і у множині камер ступінь очищення не буде вище, ніж може дати активна камера при заданому обсязі стоку. Однокамерна саморобка здатна дати ступінь очищення-до 98%, а багатокамерне фірмове диво може, вибачте, жерти і жерти дорогі рекомендовані засоби для нього, і без дорогого регулярного фірмового сервісу взагалі стане.
- «Відстій – на добриво, а воду на полив!» Інкапсульовані зародки цисти і і шкідливих хвороботворних мікроорганізмів з точки зору септика нічим не відрізняються від твердої мінеральної грязі, але здатні зберігати здатність до відродження тижні і місяці після перебування на відкритому просторі. Тому шлак (неперероблюваний або неактивний) можна пускати на добриво тільки після витримки в компостній купі не менше 3-х років; у регіонах зі стабільно плюсовою температурою взимку можливо обмежитися 2-ма роками. Пробудившись і не знайшовши господарів, шкідники точно загинуть. А воду, щоб пустити на полив, потрібно обробляти занурюванням УФ лампи. До речі, в районах з недостатнім зволоженням, якщо на ділянці ведеться товарне господарство, вона може окупитися урожаєм за місяць і менше.
- «Сток – в канавку, і нехай тихо дзюрчить струмок під травичкою». В очисних системах, здатних переробляти нітрати і фосфати (вони є в багатьох засобах побутової хімії і кухонних відходів) використовуються одноклітинні водорості, які вимагають інтенсивного освітлення. Їх культивація в побутових умовах неможлива. Тому нітрати з фосфатами проходять через побутові ЛОС безперешкодно, але вони добрива для рослин. Свіжа травичка над канавкою означає, що через 3-10 років найближчий ставок, де рибалка, купання, шашлики на бережку, перетвориться в зелене болото; для цього достатньо всього 1 (однієї) домашньої ЛОС зі скиданням на рельєф поблизу, тут діють кумулятивний і критичний ефекти. Тому потрібно випускати освітлені стоки в грунт на доочистку, тамтешня мікрофауна знає, як впоратися з ними.
Життя в каналізації
Біологічна очистка стоків не винахід століття високих технологій. Без переробки відходи життєдіяльності мікроорганізмів існування біосфери як такої взагалі неможливо: це ланка зворотного зв’язку, що робить її стійкою саморегулюючою системою. У примітивному сантехпристрої у вигляді затишного містечка в кущах, після користування ним, виникає співтовариство живих організмів, які включаються в природний кругообіг речовин.
Зусилля науки в цьому відношенні спрямовані на те, щоб вивести породи, створити нові переробні стоки бактерій більш ефективними, швидкодіючими і пристосованими до існування в штучних сантехнічних спорудах. Кінцева мета тут, в ідеалі – унітаз, раковина, ванна або мийка, стік з яких абсолютно чистий, придатний для пиття або скидання у місцеву воду. Найкраще досягнення на сьогодні – АКС для невеликого приватного будинку.
До огляду засобів, що допомагають йому справлятися зі своїми обов’язками, ми ще повернемося. Поки ж нам потрібно знати, що використовуються в ЛОС.
- Ферментні препарати – діють практично миттєво, але короткочасно. Виробилися реагенти – очищення припинилася. В основному – ремонтно-аварійні склади.
- Анаеробні, тобто не потребують повітря, бактерії недорогі, не вимагають підведення до септика енергозалежних комунікацій. Забезпечують ступінь очищення до 90-98%, тобто необхідне природне доочищення. Для кращого очищення стоків різного складу необхідні різні культури бактерій. Термін життя культури обмежений, обсяг непереробленого мулу відносно великий, тому необхідно регулярне обслуговування септика, і його перезасівання бактеріями.
- Аеробні бактерії – забезпечують очистку стоків від активної органіки до 100%; очищена вода придатна для скидання на місцевість і для господарських потреб за умови нескладної додаткової дезінфекції. Універсальні, переробляє все, що їм в принципі по силам. Непереробного осаду дають мінімальну кількість; культура у вигляді активного мулу може існувати роками. Проте вимагають енергозалежного технічного забезпечення, що здорожує всю систему і вельми чутливе до біоцидних і деяких неорганічних речовин, що містяться в стоках.
Примітка: анаеробам ми всі зобов’язані життям у загальному сенсі. Первинна атмосфера Землі була відновної, в основному з метану з аміаком. Вперше виникли живі організми анаеробами. Одним з відходів їх життєдіяльності був кисень. Для них він – смертельна отрута, але окислювальні біологічні процеси дозволяють здійснювати цикли набагато більш складні, швидкі і енергонасичені. Чим життя і скористалася, породивши в кінцевому підсумку нас з вами. Анаероби вижили в обмежених біотопах, де кисень не накопичується. А тепер знову допомагають нам вижити.
Септиками, крім ЛОС називають і застосовувані в них біологічні засоби. Ми будемо уникати словесних конструкцій на кшталт «септик такий-то для септика такого-то», але взагалі, читаючи матеріали по темі, потрібно стежити за контекстом.
Види септиків
Найпростіший і екологічно чистий септик – глуха зливна цистерна. Вплив на навколишнє середовище = 0, адже стоки у неї взагалі не потрапляють, тому в місцях екологічно вразливих і/або де екологія особливо під захистом закону (біосферні заповідники, місця відпочинку) та при неможливості підключення до централізованої каналізації безальтернативний варіант.
Сучасні зливні цистерни забезпечуються датчиками заповнення (вони можуть бути незалежними поплавковими), портом для підключення шланга і, зрозуміло, вентиляцією. За умови регулярної своєчасної обробки ферментними препаратами саморобна зливна яма для дачі взагалі не може вимагати виклику асенізаційної техніки: перед “зимовою сплячкою» яму обробляють ремонтним препаратом, а навесні складають на компост. Влітку ж користуються, регулярно обробляючи засобами для очищення.
Пристрій септиків різних типів
- Висока вартість як наслідок великого обсягу робіт з монтажу: ємність цистерни повинна бути розрахована на прийом стоків на час між під’їздами санбочки з подвійним аварійно-технологічним запасом.
- Необхідність регулярного відкачування, що і дорого технічно і не завжди можливо взагалі.
- Організувати очищення культурами живих бактерій не можна, т. к. в цистерні/ямі неможливий стабільний кругообіг речовин і взаємодія з навколишнім середовищем.
- Власна біосистема в цистерні складається стихійно, тому не виключено аварійний режим. Наприклад при попаданні в ємність дріжджових грибків або деяких сполук сірки бродіння в ній різко посилюється, вміст буквально закипає, смердюча токсична піна лізе з горловини і розпливається по околицях.
В цілому, зливні ями доцільно будувати на дачі, відвідуваній у вихідні. Про санбочку тоді можна і не згадувати, грошей піде на ферменти небагато, а ймовірність конфлікту з сусідами або санітарними органами незначна. Також як і ймовірність спінювання, тому що вона дуже сильно залежить від обсягу, в якому відбувається бродіння.
Що таке люфт-клозет, знає кожен, хто їздив по ЖД. Це, просто, воронка з сидінням і з кришкою, яка не пропускає запахи. Сучасні стульчаки для люфт-клозетів випускаються з покриттям, до якого ніщо не прилипає, а при своєчасній обробці ферментами запаху з ями взагалі не буде.
Принцип вигрібної ями
Менш аварійно-небезпечним і допускаючим не настільки часте відкачування різновидом зливної ями є всім відомий вигріб; Це той же злив, але без дна. Встановлюється на фільтруючу піщано-щебеневу подушку загальною потужністю (товщиною) 0,8-1,7 м. Відкачування потрібно при накопиченні великої кількості непереробленого мулу, коли припиняється фільтрація в грунт; тому яму і називають вигрібною. При додатковому внесенні бактерій періодичність чищення становить 3-12 міс.
Первинна очистка здійснюється шляхом природного бродіння або із застосуванням бактеріальних препаратів особливого виду: з одного боку, вміст ями непроточний, з іншого – не ізольовано від атмосфери. Тому у даному випадку необхідний спеціальний септик для вигрібної ями анаеробного типу з підвищеною стійкістю до кисню або добавкою малоактивних аеробних бактерій, здатних виживати без додаткової продувки стоку повітрям. Хоча такі засоби не дуже активні, по сукупності якостей вигрібна яма виявляється найбільш підходящою для постійно жилої в теплу пору невеликого заміського будинку або дачі, при добовому обсязі стоків до 1 куб. м.
Вигрібна яма в пластиковому корпусі
Зробити своїми руками вигрібну яму і згодом її узаконити цілком можливо. Конструкція аналогічна фільтруючій криниці ЛОС переточного типу (див. слід. підрозд.) або, що найчастіше виявляється вигідніше й ефективніше, на основі готового пластикового корпусу для фільтраційної ями. Для такого вигребу викликати санбочку треба приблизно вдвічі рідше, ніж для звичайного при інших рівних умовах. Це пояснюється тим, що в конічному колодязі тиск стовпа рідини і фільтрація в грунт при підвищенні рівня вмісту наростають швидше його обсягу.
Для переливних систем з біочисткою, конічні колодязі не підходять, бактерії не виживуть. Конічні колодязі призначені спеціально для вигрібних ям.
- Від рівня грунтових вод до нижнього краю фільтруючої подушки повинно бути не менше 1 м.
- Підстилаючий ґрунт не повинен бути легкопроникним, тобто піском чи суглинком.
Перелив-дренаж
Відповідна геологія для вигрібної ями знаходиться далеко не скрізь, а ступінь очищення нею рідко перевищує 80%, що за сучасним екологічними нормами також прийнятно далеко не скрізь і не завжди. Тому в даний час саморобні септики найчастіше робляться 2-3 камерними переливними; схема 3-камерного на сток більше 10 кубів на добу – намалюнку вище. В 2-камерний секції природного бродіння та освітлення з біоочисткою поєднуються і засіваються бактеріями для вигребу.
- На бродінні природному або за допомогою бактерій для вигребу розкладаються на воду, СО2, нестійкі компоненти, насамперед – фекальні стоки з туалету;
- Інша, постійно підтримувана культура бактерій розкладає кухонний жир, сірі стоки умивальника і ванни;
- Прояснений стік, що поступає у фільтруючий колодязь, де тверді частинки мінеральні осідають на дно, газоподібні побічні продукти розкладання (метан, сірководень) виводяться в атмосферу, а вода скидається на доочистку в грунт через донний фільтр.
Переливний септик забезпечує очищення-до 98%, при правильному користуванні ніколи не спінюється і вимагає відкачування мулу не кожен рік. Він простий, складних розрахунків не потрібно, тому «переливи» найчастіше будують і своїми силами. Далі буде розглянуто кілька конструкцій різного об’єму на різні випадки. Його головний недолік – велике відведення землі і величезний обсяг земляних робіт: 1-а камера розраховується на потрійний добовий стік, інші ще більші. Загалом доведеться вийняти землі близько на 10 добових стоків. Якщо ж рити загальний котлован, то ґрунту виймати потрібно ще приблизно в 1,5-1,7 рази більше.
При роздільному зборі в будинку фекальних сірих і стоків (тобто якщо домова каналізація з 2 стояками) ЛОС роблять 3-камерною, фекалії подають до 1 камери, а сірі води в 2-у. 1 камеру постійно засівають бактеріями для вигребу. При цьому ступінь очищення суттєво збільшується, а санбочку викликати доводиться ще рідше. «Сіру» камеру розраховують на повний стік, так як. туалетних стоків у побуті мало, а фекальну на 20% його обсягу.
Анаеробні
Основні процеси очищення відбуваються в більшій (первинній) камері, розрахованій на 3-добовий стік. Вторинний відстійник-освітлювач становить 25% за обсягом від неї. Система переточна, тобто попередньо очищений стік подається в відстійник з самого чистого шару через вікна в перегородці. Щоб не отруїти бактерій киснем повітря, стоки подаються в первинку через деаератор, що відокремлює гази від рідких і твердих компонент. Прояснений стік на доочистку відводиться через аналогічний пристрій, але в даному разі його призначення – запобігти утворенню повітряної пробки на вигині.
Ця сама жирова кірка на поверхні рідини, що найважливіше має значення для нормальної роботи септика: вона запобігає проникненню отруйного для бактерій кисню в їхнє середовище проживання. Тим не менш бактерії «їдять» і її, рано чи пізно з’їдають, повітря розчиняється в стоках, і культура занепадає, тоді септик доводиться перезаряджати. Можлива і ситуація зворотна – флотаційна шапка. Жир обволікає нерозчинні тверді частинки, ті запливають наверх і провокують бітумізацію кірки. Сантехніки-магістральщики добре знайомі з цим явищем. Нарешті, жиру в стоках може виявитися просто мало; результат той же – потрібно купувати, вселяти і активувати нові бактерії.
Обслуговування аеробних ЛОС здійснюється професіоналами. Навчитися всім тонкощам їх роботи можливо і самостійно, але для кожної установки своя інструкція та техрегламент. Тому обмежимося анаеробними як більш доступними у всіх відносинах.
