Стародавні велетні в’язи – рослини, які важко уявити собі в мініатюрній формі. Але завдяки складному багаторічному формуванню і турботі ці дерева сьогодні зустрічаються і серед кімнатних рослин. Мистецтво бонсай створює з в’язів справжні живі твори мистецтва. Вирощувати їх у житлових кімнатах непросто, але при ретельному догляді в’язи стануть гордістю будь-якого колекціонера.
В’яз дрібнолистий, кімнатна міні-версія
У природі ці приголомшливі дерева вражають своєю красою та величчю. Але навіть у формі бонсай, в’язи це розкішні дерева. Тому вирощування в’язів вдома завжди виглядає як особливий ексклюзив.
Мистецтво бонсай є відмінним способом “приручити” ці старовинні красені, зберігаючи при цьому їхні основні риси – чудовий силует та унікальне листя.
У світі кімнатних рослин найпопулярнішим видом в’язу є в’яз дрібнолистий (Ulmus parvifolia), також відомий як китайський в’яз, карагач або берест. Цей вид є ендеміком Південно-Східної Азії та є широко поширеним в Китаї.
Кімнатні в’язи виглядають як мініатюрні дерева, що переносять нас в історію. Жодна інша рослина не вражає ефектом старовинності так, як це робить в’яз. В’яз дрібнолистий особливо популярний серед початківців аматорів, дозволяючи їм досягати успіху, а для майстрів бонсай, творити найфантастичніші силуети та викривлення. З висотою від 15 до 80 см, ці в’язи дрібнолисті, здається, переносять нас в світ магії, зменшуючись в розмірах з 25 м.
Сіра, гладка, бежево-коричнева кора з червоних молодих гілочок підкреслює складну структуру дерева. З віком кора не тільки тріскається, але і лущиться. На місці сильного стягування дротом залишаються шрами, іноді їх створюють спеціально для більшої природності.
Листя і правда дуже дрібні: в кімнатній культурі вони рідко виростають більше 2-х см. Бездоганна яйцеподібна або овальна форма, цілісний край, темний, але не блідий зелений колір і яскравий блиск підкреслюють красу зелені в’язів.
Листя на пагонах сидять не щільно, під ними відмінно проглядаються гілочки, що дозволяє сповна оцінити всю красу силуетів і ліній. Майже завжди в’язи на зиму скидають листя, що істотно знижує декоративність рослин, але період спокою в’язів триває тільки до лютого, коли починають активно розвиватися нові пагони.
Так і в кімнатній температурі в’яз може зберегти листя до зростання нових пагонів, потім швидко і стрімко оновлюючись (фактично, при теплій зимівлі рослина веде себе майже як вічнозелена).
Цвітуть в’язи дрібнолисті дуже красиво. Мініатюрні, витончені квітки, які так і хочеться розглядати крізь лупу, здаються дорогоцінними у поєднанні з дрібним листям. А коли після цвітіння поступово дозрівають куди більш широкі плоди, рослина і зовсім виходить на пік своєї декоративності.
Догляд за в’язом дрібнолистим в домашніх умовах
В’язи дрібнолисті – не найскладніші види бонсай. Вважається, що ця рослина добре мириться навіть з неправильним доглядом, але таке твердження не зовсім справедливо. Для в’яза потрібно гарантувати і не надто спекотні умови і стабільно яскраве освітлення, та постійний доступ до свіжого повітря.
Рослина не любить перезволоження. Але комфортний режим поливу підібрати непросто, та й часто в’яз готує неприємні сюрпризи, то скидаючи листя, то дивуючи своїм млявим виглядом. Тому цей бонсай краще заводити квітникарям з досвідом, тим, хто може оцінити проблеми і вчасно вжити заходів по корекції умов.
Освітлення для в’яза
Рівень освітленості безпосередньо впливає на декоративність в’язів. І його потрібно підтримувати стабільним протягом усього року без винятків. В’язи – світлолюбні рослини, але від прямих сонячних променів глянцеве листя краще захистити.
Щоб підтримувати взимку звичний режим, рослини потрібно переміщати на більш світлі місця і вікна або додатково досвічувати. Повного штучного світла в’яз не любить, але додаткове світло добре позначається на стані рослини при збереженні листя.
В’язи дрібнолисті відмінно пристосовані до більш слабкого освітлення тільки в природі, у формі бонсай вони надчутливі до недостатнього освітлення.
Комфортний температурний режим
В’язи дрібнолисті добре миряться з перепадами температур, що в принципі для більшості їхніх конкурентів, що використовуються для отримання бонсай, не характерно. Але у такої адаптивності та стійкості є і своя зворотна сторона.
В’язи не дуже люблять спеку і краще відчувають себе в прохолодних кімнатах навіть влітку. При спеці листя рослини стають неприємно липкими, рослина ніби притягує до себе пил, а може і зовсім скинути листя. Нижче 5 градусів тепла кімнатний в’яз дрібнолистий у формі бонсай не витримає, але в іншому йому підійдуть будь-які температури до 22-х градусів тепла. Взимку бажано забезпечити зниження температури на кілька градусів, але в’яз може змиритися і з звичними температурами.
Вважається, що скидання листя безпосередньо залежить від температури зимівлі у теплих кімнатах листя може зберегтися до оновлення крони навесні, але насправді цей фактор досить умовний: на скидання або збереження листя впливає і походження, район вирощування вихідних материнських рослин, і особливості температурних режимів на ранніх стадіях формування бонсай.
При купівлі цей параметр завжди краще уточнювати, як і мінімальну температуру, яку може витримати в’яз у формі бонсай (в’язи з північного Китаю вуличні і навіть в бонсай витримують приморозки до -5, на відміну від кімнатних).
Найскладніше в підборі умов для в’яза – чутливість до застояного повітря. В’яз краще протягом усього теплого сезону (коли вночі температура не вище 8-10 градусів) переміщати на свіже повітря, на балкон або навіть в сад, або поставити в такому місці, де у рослини буде можливість насолоджуватися частими провітрюваннями.
Полив і вологість повітря
Вязам потрібні дуже акуратні поливи. Рослина не виносить перезволоження, переливу води, застою води в піддоні, але при цьому любить досить високу вологість субстрату. При проведенні поливу підливають воду маленькими порціями, перевіряючи, наскільки зволожився субстрат.
Між цими процедурами для в’язів потрібно просушувати грунт майже наполовину. Взимку полив скорочують, вологість грунту повинна бути низькою, а не середньою, грунт повинен залишатися сухуватим весь час, незалежно від температури повітря.
До вологості повітря кімнатні в’язи невибагливі. Тільки якщо рослина знаходиться в спеці, йому краще забезпечити сильне підвищення вологості.
Підживлення для в’язів-бонсай
На відміну від багатьох своїх конкурентів, популярних у вигляді бонсай, в’яз любить родючі грунти і досить вимогливий до підживлень. Рослину не підгодовують спеціальними добривами для бонсай, а звичайними універсальними добривами для кімнатних рослин, чергуючи їх при можливості з підгодівлями органікою.
Підживлення проводять протягом усього року, навіть взимку. Для в’яза підходить класична частота цих процедур – 1 раз в 2-3 тижні. На період спокою частоту підгодівлі скорочують до 1 разу на місяць. Скорочення або припинення підживлень в серпні або вересні дозволяє отримати більш яскраві, не жовті, а бронзові забарвлення осіннього листя, але вдаватися до цього прийому можна тільки при майбутній зимівлі в прохолоді.
Обрізка в’язів
У кімнатній культурі в’яза потрібна не просто обрізка за бажанням, а регулярне формування і стримування. Рослина витримує радикальні стрижки, особливо якщо в регулярних процедурах були пропуски і рослина дуже змінилася або розширилася, втратила красивий силует.
В’язи обрізають з весни і до осені, орієнтуючись на темпи росту самої рослини, але таке регулювання допустиме лише для молодих пагонів. Старі й товсті гілочки обрізають тільки пізньої осені або протягом зими. Для в’яза кожному побіжу дають вирости не більше ніж на 4 міжвузля, після чого його вкорочують до першого або другого листа.
Силует, напрямок росту, викривлення гілок і стовбура контролюють за допомогою розтяжок і обмотки дротом. На вязах обмотування та обмеження не травматично, тому в період активного росту проводять на свій розсуд. Дріт або розтяжки можна використовувати в період спокою, з листопада до березня.
Пересадка і субстрат
В’язи навіть у дуже молодому віці пересаджують не щорічно, а кожні два роки. Дорослі рослини пересаджують так рідко, як тільки можливо, чекаючи ознак нестачі вільної землі.
В’яз дрібнолистий у формі бонсай пересаджувати можна тільки навесні.
При пересадці для будь-якого китайського в’яза обов’язково проводять обрізання коренів. Коріння в’яза дуже густі і сплутані. Їх обрізають, стримуючи розміри, зростання і надаючи їм гарну форму.
Захворювання і шкідники в’яза
Шкідники в’язів вважаються нетиповими для кімнатної культури. Найбільшу небезпеку для бонсай представляють жуки-точильники і графіоз, боротися з якими у кімнатних рослин майже неможливо.
Майже завжди зараження відбуваються до покупки. Куди легше впоратися з червоними кореневими кліщами, іржею, гусеницями, з якими борються стандартними інсектицидами та фунгіцидами.
Розмноження в’яза
Кімнатні в’язи розмножують тільки живцюванням. Регулярна обрізка дозволяє отримувати матеріал для вкорінення постійно. Живці в’яза традиційно обробляють стимуляторами росту, висаджують в живильний зволожений субстрат під кутом і укорінюють в теплі під ковпаком.
Вкорінення – процес не швидкий, але зате молоді рослини розвиваються дуже активно. Формування починають вже після того, як в’яз сформує третю пару листя. Відсаджують живці в індивідуальні ємності з контролем розмірів кореневої системи відразу після вкорінення.
