На ділянці, де присутній надійний колодязь, забезпечуючий постійний доступ до води, можуть виникнути певні проблеми. Іноді виявляється, що кількість води не завжди відповідає потребам, або колодязь періодично виділяє воду нестабільно. У таких випадках на допомогу може прийти технічне рішення, встановлення проміжної накопичувальної ємності для води.
Ця ємність заповнюється водою з колодязя, коли там достатній рівень води. Однак важливо зауважити, що така ємність може також збирати дощову воду, особливо влітку. Дощова вода на початку її накопичення є дуже чистою. Але в процесі проходження через атмосферу вона може поглинати в себе вуглекислий газ, утворюючи невелику кількість вугільної кислоти.
У забрудненому атмосферному середовищі також можуть потрапляти оксиди сірки та азоту, що призводить до утворення сірчаної і азотистої кислот. Це може призвести до так званих кислих дощів. Зазначеною водою рекомендується використовувати виключно для технічних потреб, уникайте її для питних чи господарських потреб.
Другий джерело забруднення дощової води – покрівля і водостоки. Найменш забруднюють дощову воду покрівлі з стабільних інертних матеріалів: керамічної черепиці, сланцевої плитки, а також металеві покрівлі. Пофарбовані пористі матеріали, такі як цементно-піщана черепиця, можуть незначно забруднювати барвниками дощову воду.
Більше забруднення дощової води відбувається на дахах з бітумних матеріалів: хвилястих картонно-бітумних листів, м’якої черепиці і рулонної покрівлі. На всіх дахах дощова вода отримує і механічні домішки у вигляді часток пилу, сажі, листя, моху та інших органічних компонентів.
Таку воду не можна використовувати для пиття без глибокого очищення, однак для побутових і технічних потреб вона чудово підійде. Треба лише очистити її від механічних домішок за допомогою системи механічних фільтрів.
У своєму господарстві я застосував кілька комбінованих схем водопостачання від дощу та колодязної води. В одному випадку проміжний накопичувальний бак – сталева 200-літрова бочка – поміщається всередині вуличного туалету, розташованого поруч з більш високою спорудою, з даху якої в бочку і надходить дощова вода (фото 1 ).
Бочка встановлена на зварному подіумі із сталевих труб і куточків. Технічної необхідності піднімати бочку на висоту не було: достатній тиск в трубопроводі створюється за допомогою автоматичної насосної станції (фото 2).
Дощова вода з накопичувальної ємності проходить через фільтр тонкого очищення для видалення механічних домішок. І після автоматичної насосної станції вода по трубопроводах через розподільну гребінку (фото 3), яка необхідна, щоб зрівняти тиск у всіх гілках водопроводу, потрапляє до основних споживачів: накопичувального водонагрівача, туалету, душу і умивальника.
В іншому проекті я використовував підземну накопичувальну ємність для води, встановлену поруч з колодязем (фото 4). Подача води в неї здійснюється за допомогою заглибного насоса в колодязі, підключеного через поплавковий вимикач в накопичувальній ємності.
А дощова вода збирається за допомогою каналізаційних труб, підключених до покрівельного водостоку (фото 5). З накопичувальної ємності воду в будинок подає поверхнева автоматична насосна станція. Для очищення води також встановлений фільтр.
При необхідності підземна проміжна ємність може служити для накопичення води з колодязя і в холодну пору року, коли геотермальне тепло попереджає замерзання води в ній. Ємність з водою можна заглибити нижче глибини промерзання або закопати на меншу глибину і утеплити з боків і зверху листами екструдованого пінополістиролу (ЕППС).
Також знизить промерзання підземної ємності поверхневе утеплення ґрунту над ємністю і на відстані 2 м від неї. Для запобігання ЕППС від механічного пошкодження листи утеплювача потрібно закопати н а глибині ну н е менше 30 см.
В ідеалі схема водопостачання з проміжної ємності, що накопичує колодязну і дощову воду, може включати в себе поверхневу або підземну ємність. Її обов’язково потрібно обладнати переливом – для відведення зайвого об’єму води в дренажну систему.
В себе я використовував спрощену схему з двох бочок, в одну з яких вода з даху збирається і перекачується занурювальним відцентровим насосом, підключеним через поплавковий вимикач під другу, підняту на висоту напірну бочку всередині приміщення.
В напірну бочку для поліпшення якості води можна було б додати стандартний аератор для ставків, який нагнітає повітря під тиском на дно бочки. Бульбашки повітря, проходячи через воду, сприяють окисленню органічних речовин і недоокислених розчинних мінеральних сполук і перешкоджають розмноженню анаеробних сірчанокислих бактерій, що надають воді запах затхлості.
При використанні великих накопичувальних ємностей для збору дощової води можна застосовувати комбіноване анаеробно-аеробне очищення води.
Важливо, щоб подача води здійснювалася в нижній шар (не менше 30-50 см від дна) з відображенням вгору, щоб не перемішувати осадовий шар активного мулу. А ось забір води повинен вестися з товщі води вгорі, але не з поверхні, щоб виключити забір шкідливих органічних часток та речовин. В шар вище мулового осаду також можна подавати повітря з аератора.
Що ж стосується щорічного відходу, то система водопостачання зі збором дощової води вимагає сезонного очищення від органічних осадів водоростей.
