Облицювання стін цеглою – мистецтво, що вимагає високого рівня майстерності. Однак, навіть новачки зможуть впоратися з цією задачею, якщо проявлятимуть увагу до деталей і використовуватимуть правильний підхід. Брак досвіду можна легко компенсувати неквапливістю та акуратністю.
Основні етапи лицьової кладки
Щоб спростити процес облицювання фасаду, часто застосовують силікатну цеглу. Цей метод є не лише простим, але й економічним. Ключові етапи це правильна кладка кутів і створення першого “стартового” ряду. Якісне виконання цих етапів визначатиме подальший успіх і ефективність роботи.
В даному описі ми розглянемо процес облицювання фасаду будівлі, зведеної з черепашнику та утепленої мінватною плитою, популярного варіанту для приватних забудовників.
Обробку стін цеглою можна виконати двома основними способами, і кожен з них ми проілюструємо відповідною схемою для більшого розуміння.
Перший варіант простіший у виконанні. Тут облицювання йде суцільною стрічкою, товщиною в ½ цегли. У другому випадку на кутах зроблені виступи-стовпчики. Вони прикрашають стіну, але при цьому розривають шар утеплювача, створюючи «місток холоду».
Зазначимо також, що внутрішні стіни будувати легше, ніж робити зовнішню обробку цеглою. Тут припустимі відхилення товщини швів в межах 1 см. При облицюванні розмір може «гуляти» в дуже вузькому діапазоні (2-3 мм). Відхилення стіни від вертикалі не повинно перевищувати 2-3 мм на кожен метр висоти.
Оскільки товщина облицювання фасаду, при великій висоті невелика (12 см або півцеглини), то її потрібно надійно зв’язати з несучою стіною.
- закладати арматурну сітку або дротяні петлі у шви внутрішньої стіни (в процесі кладки);
- свердлити отвори і ставити в них анкера після завершення кладки основної стіни.
Перший варіант більш простий і надійний. Досвідчені муляри роблять облицювання фасаду паралельно з кладкою несучих стін, ставлячи анкерну зв’язку через 3-4 ряди.
Зробивши це важливе зауваження, продовжимо опис процесу підготовки до роботи.
До початку кладки вам знадобиться будівельний рівень. Ним перевіряють горизонтальність цоколя і вирівнюють його міцним цементним розчином. Після його застигання (мінімум 1 добу) і укладання гідроізоляції ще раз перевіряють «горизонт».
Етапи облицювання стін силікатною цеглою
1. Роботу починають з кладки кутів. Для того, щоб всі шви мали одну товщину, використовують арматурний пруток «квадрат» 8х8 мм. Його укладають на зовнішній край цегли і розстилають розчин, користуючись прутком як направляючою. Вертикальні шви також формують за допомогою короткого обрізування прутка. Потрібно зазначити, що цей прийом використовують не тільки початківці, але й досвідчені муляри.
- Задає всім швам однакову товщину.
- Не дає розчину виступати на поверхню облицювання.
2. Піднявши кути облицювання на 7-9 цегли, між ними натягують шнур-причалку і починають кладку простінків. У нашому прикладі кути облицювання були викладені до початку зведення простінків. Для зв’язку з основною кладкою в їх шви була закладена сітка анкерна.
3. Встановивши цеглу на розчин, його осаджують молотком, постукуючи по всій площині. Вертикальний шов також формують за допомогою квадратного прутка-шаблону.
4. Квадратна арматура робить всі шви однаковими, але не може забезпечити вертикальність облицювання. Тому її потрібно періодично перевіряти будівельним рівнем.
5. Коли на облицюванні стін працює один муляр, він веде кладку від одного кута до іншого. Якщо за справу беруться два будівельника, то облицювання зручніше вести в зустрічному напрямку.
6. Виклавши частину ряду на довжину дроту, його пересувають далі. У силікатної цегли є відхилення по висоті на кілька міліметрів. Тому після видалення арматури потрібно виконати присадку цегли молотком, орієнтуючись по шнуру-причалюванню.
7. Давши розчину трохи підсохнути (10-15 хвилин) шви ущільнюють будівельною розшивкою. Цей інструмент можна виготовити своїми руками із звичайної столової ложки. Розшивку починають з вертикальних швів, а потім переходять на горизонтальні.
8. Як ми вже говорили, без зв’язку з капітальною стіною облицювання буде нестійким. Тому в процесі кладки його фіксують до блоків з допомогою кладочної сітки. Відстань між шматками армірувальної сітки витримують в межах 60-80 см. У віконних отворах її ставлять частіше (через 30-40 см).
У нашому фотоприкладі видно, що, почавши утеплення стін мінватою, на її окремих ділянках будівельники використовували пінопласт. Це невірне рішення. Зазначені матеріали мають різні рівні паропроникності. Мінвата дихає, а пінопласт перешкоджає виходу водяної пари назовні. Без гарної вентиляції в такому приміщенні буде сиро й задушливо.
9. Важливий момент – формування чвертей у вікнах, які захищають шви від продування. Зробити це нескладно. Для цього внутрішню частину отвору викладають червоною цеглою. Різниця у висоті (силікатна полуторна 88 мм – червона 65 мм) створює уступ-чверть.
10. Лицьову кладку віконного отвору продовжують до тих пір, поки не знадобиться установка перекриття.
11. Основою для віконної перемички в нашому випадку став куточок 75 мм з привареною по кінцях смугою шириною 40 мм. Покривши метал антикорозійною фарбою, конструкцію встановили на стіну.
12. Для укладання цегли на куточок тонким шаром укладають розчин. Для підтримки цегли з зовнішньої сторони перемички можна використовувати арматурний пруток.
13. Розстеливши розчин, по шнуру акуратно встановлюють полегшену дірчасту цеглу.
14. Дотримуючись перев’язку швів, віконний отвір закладають другим рядом цегли.
15. Чверті в нашому випадку були зроблені по всіх чотирьох сторонах віконного отвору. По підвіконню і з боків вони утворені за рахунок перепаду висоти силікатної і червоної цегли. Зверху чверть вийшла за рахунок різного рівня встановлення зовнішньої і внутрішньої перемичок.
16. Два останніх ряди облицювання викладають зі зміщенням цегли назовні. Це потрібно для того, щоб всередині було досить місця для армування стіни (монолітний пояс).
17. Утеплювач необхідно захистити від протікання розчину. Для цього можна використовувати листове залізо, черепицю або плоский шифер. У нашому прикладі утеплювач накритий листовим залізом.
18. Цегляна кладка грає роль незнімної опалубки для армування.
19. Зварюють арматурний каркас бетонного поясу. Стрижні для армування кутів згинають, укладають на стіну і фіксують зварюванням до загального каркасу.
20. Підкладаючи під каркас шматки цегли, його виставляють на потрібну висоту і заливають бетоном.
21. Облицювання виконане за описаною технологією, має охайний і естетичний вигляд. Два ряди цегли, зрушеної назовні, утворюють гарний карнизний поясок.
Як ми побачили в розглянутому прикладі, немає нічого особливо складного в процесі облицювання фасаду силікатною цеглою. Головна умова успіху – акуратність і дотримання технології кладки.
