Протягом останніх п’ятдесяти років водопровідні системи стали предметом значних змін у їх конструкції та матеріалах, що значно ускладнило роботу фахівців у цій сфері, роблячи її більш різноманітною та вимогливою.
Вибір матеріалів для прокладання водопроводів, їх якість, надійність та тривалість функціонування продовжують залишатися ключовими факторами, особливо для підприємств та мереж із високими навантаженнями.
У побуті часто використовуються пластикові та металопластикові рішення для квартир та будинків. Вони мають великі гарантійні терміни, легко та швидко монтуються та ремонтуються. Однак, мідь – матеріал, про який рідко говорять у побуті, має свої вагомі переваги, особливо щодо водопровідних труб і фітингів.
На перший погляд, ця тема може здатися не дуже захопливою, але фактично має кілька цікавих особливостей. Головна перевага це сам матеріал. Мідь значно пластичніша за сталь і має кращу здатність переносити навантаження та вирішувати проблемні ситуації. Наприклад, мідна трубка з діаметром 12 мм та товщиною стінки 1 мм може витримати навантаження до 450 атмосфер при температурі до 300 градусів Цельсія, що для сталевих і нержавіючих труб таких розмірів є недосяжним.
Крім того, мідь легко піддається формуванню та не вимагає спеціального обладнання для згинання та створення потрібної форми магістралі. Необхідне обладнання, окрім паяльника, це вальцювальна машина для створення кромки для кранів.
Ще однією відмінністю міді від сталі та пластику є процес пайки при монтажі водопровідних систем. Сталь, як відомо, не паяється в таких ситуаціях, а з’єднується за допомогою муфт та різьбових з’єднань.
Також є можливість зварювання, але це ускладнює процес ремонту у разі виникнення пошкоджень труб та не є популярним. В разі пориву труби часто доводиться її повністю замінювати, якщо локальні методи усунення протікань (хомути) не допомагають.
При перевищенні максимального навантаження труба ламається, а пластикова труба паяється за допомогою частин труби, муфти чи фітингу, що при якісному виконанні забезпечує герметичність з’єднання. Навантаження, яке здатні витримати пластикові труби, досить високе, навіть для промислового використання, не кажучи вже про побутове використання.
Варто відзначити, що всі випробування міцності пайочного способу збирання системи на розтяг і згортання приводили до розриву саме трубки, але не місця пайки. При монтажі систем з міді допускається закриття всього трубопроводу в стіні, коробі, під підлогою і над покрівлею), за умови захисту гофрованими рукавами або іншим надійним способом. Це єдиний тип водопроводів, який дозволяє проводити подібні роботи.
Крім того, інструкція з проектування мідного водопроводу передбачає протистояння високих температур (як уже писалося до 300 градусів). Таку температуру не здатні витримати ні сталеві труби, ні нержавіючі і, вже тим більше, пластикові. У домашніх мережах такої температури і бути не може, але далекоглядність виробників радує.
Давайте більш детально розберемо всі переваги і недоліки мідного водопроводу перед звичними нам сталевим і пластиковим. Переваги перед пластиковими трубами:
Якість. Стандарти виробництва міді, як такої практично однакові для всіх виробників. Відповідно і сама трубка, при однаковому діаметрі і товщині стінок, по ТТХ буде ідентичною і в Китаї і в Німеччині, чого не можна сказати про пластикових конкурентів, які виробляються де завгодно і з чого завгодно.
Стійкість до хлору. Пластик поступово руйнується від постійного контакту з хлором. У країні мало будинків, в яких пластикові водопроводи працюють по 15 – 20 років, оскільки матеріал відносно новий, тому про тривале безпроблемне використання говорити рано.
Теплопровідність. Мідь не змінює властивостей під впливом тепла і холоду. Пластик може помітно деформуватися навіть від гарячої води.
Бактерицидність. Мідь пригнічує ріст колоній мікроорганізмів. У пластику можливе утворення біоплівки всередині труби.
Довговічність. Цей параметр варто ставити на перше місце, але тоді інші переваги можуть опинитися в його тіні. У світі маса будов, в яких мідні водопровідні мережі служать без ремонту більше 100 років. І це при тому, що ще на початку минулого століття щосили ходили мідні гроші, так що ціна на мідь була куди вище ніж на сталь.
Тепер розглянемо переваги міді перед сталлю:
Висока корозійна стійкість. Мідь помітно менше схильна до будь-яких пошкоджень від корозії, ніж сталь. Це забезпечує більш тривалу експлуатацію без додаткових вкладень і ревізії, навіть з помітним перевищенням приписаних навантажень. Сюди ж варто віднести і матеріаломісткість сталевої труби, оскільки при проектуванні враховується товщина стінки, що піддається корозії, а діаметр мідної труби для водопроводу позбавлений цього запасу.
Холодна витяжка. Цей метод виготовлення трубопроводів забезпечує високий параметр гладкості внутрішніх стінок, що виключає їх заростання, а значить діаметр буде меншим.
З’єднання міцніше. Саме так, з’єднання витримують набагато більші навантаження в порівнянні з трубою і куди більші порівняно зі зварювальним швом. Це робить монтаж мідних труб водопроводу помітно простіше, ніж сталевих.
Ділянку системи потрібно розпаяти, замінити проблемну ділянку і спаяти назад.
Сучасні методи з’єднання. Будь-які типи з’єднання між собою або з іншими типами матеріалів у процесі робіт доступні для міді.
Пластичність. Сама по собі мідь дуже пластична і будь-які конструкційні елементи, з її допомогою, можна без проблем подолати за допомогою ручного інструменту.
Однак, не варто забувати і про деякі негативні моменти:
Швидкість водяного потоку. Це чисто фізична вимога, що диктуються типом металу. Складає вона 2 метра в секунду, що є цілком нормальною швидкістю і для побутового водопроводу і для більшої частини промислових.
Чистота води. Зважаючи на м’якість металу, любі механічні частки в потоці води будуть викликати поступову ерозію стінок трубки, що призведе до її прориву. Сучасні технології дозволяють помітно продовжити термін служби у важких умовах.
Свинцевий припій. Перед тим, як паяти мідні труби для водопроводу житлового будинку або квартири необхідно проконтролювати склад припою. Для питної системи не використовується свинцевий припій на через його токсичність.
Якість робіт. Будь-яка операція повинна проводиться тільки раз, не допускається перегин труби, її скручування, а також перегрів місця пайки. Все це призведе до зниження якості роботи, збільшить шанс прориву труби і не дозволить використовувати гарантійний термін роботи системи, встановлений на планці в 50 років.
Перехідники. Будь-який перехід на алюміній, сталь або нержавійку по ходу струму води повинен бути проведений через спеціальні перехідники, інакше місце стику буде активно ржавіти і може трапитися прорив.
І, що не останок, кілька міфів і фактів про мідні труби:
Ціна. Мідні труби дійсно коштують в 2 – 3 рази дорожче пластикових, проте фітинги, які і складають основне фінансове навантаження на бюджет робіт коштують до 20 разів менше полімерних і полімерно-металевих, що призводить загальний бюджет до рівності.
Отруйність міді. Вважається що мідь шкідлива для здоров’я. У тому вигляді, в якому вона йде для виробництва труб і фітин – ні. А ось деякі спеціальні сполуки міді, наприклад мідний купорос, дійсно є отрутою для людини.
Хлор. Виробниками пластика введено в ужиток поняття того, що мідь руйнується від хлору, насправді, все навпаки. Тільки найдорожчі сорти пластика здатні протистояти активному хлоруванню без наслідків, але маркетинг є маркетинг.
