Багато власників автомобілів знають, що найбільші проблеми зазвичай виникають у двох місцях: у відсіку двигуна та під машиною. До моторного відсіку можна дістатися, відкривши капот. Проте для ремонту підвіски або трансмісії потрібно залізти під кузов.
Щоб виконати роботи під автомобілем, можна скористатися ямою, підйомником або саморобною естакадою. Яма можлива лише в сухій землі, тому не доступна у всіх гаражах.
Підйомник це дороге задоволення, яке зазвичай може собі дозволити лише автомайстерня. Врешті-решт, пересічному автолюбителю залишається створити власну естакаду для машини, що не потребує значних витрат часу та коштів на збірку.
У цій статті ми розглянемо найпопулярніші та доступні для виготовлення конструкції, а також дамо інструкції для їх створення та монтажу.
Основні види автомобільних естакад
- Дозволяють підняти тільки один міст автомобіля (передній або задній).
- Повнорозмірні (розраховані на в’їзд всієї машини).
Перший варіант економічний і зручний. Міні-естакада для часткового заїзду має невеликі габарити і вагу. Вона легко встановлюється на рівному майданчику і забирається після завершення ремонту. Основний недолік – в роботі вона не так зручна, як повнорозмірна конструкція, оскільки підйом автомобіля тут не перевищує 50-60 сантиметрів.
Повноформатний варіант дорожче і складніше в реалізації, але дає автовласникові одночасний доступ до всіх кузовних агрегатів. Відзначимо попутно, що незалежно від виду естакади, для її якісного виготовлення потрібно зробити креслення, а при збірці точно витримати габарити конструкції.
- висота і ширина опорних тумб «стільчиків»;
- довжина трапа (в’їзного та горизонтального);
- ширина трапа.
Крім цього, слід приділити увагу вузлам стикування трапів з тумбами. Вони повинні витримувати вагу автомобіля без деформування.
Популярні варіанти естакад для ремонту авто
Найпростіший вид міні-естакади – дві пари збитих воєдино обрізків дерев’яного бруса перерізом 20х20 см. Обрізавши під косим кутом край подібній імпровізованої опори, ми отримаємо міцний майданчик, на який можна заїхати передком або здавши машиною назад.
Недоліки такої опори очевидні: на брусі немає бортиків захисту від бокового зісковзування коліс, що вимагає від водія граничної акуратності при в’їзді. Немає тут і заднього «відбійника», який запобігатиме випадковий з’їзд. Висота підставки недостатня для зручного доступу до днища.
Існує більш досконалий варіант дерев’яної опори для виконання простих ремонтних робіт. Така естакада на дачі виготовляється з обрізків дощок, послідовно збиваються в широкий щит. Одна його сторона утворює ступінчастий ухил для в’їзду.
Найчастіше міні-естакади виготовляють з профільного металу (труб, куточка і арматури). Вони довговічніші і міцніші від дерев’яних.
Замість куточка для опорної частини трапа можна використовувати арматуру або трубу. Продовживши горизонтальний трап на 1 метр, ми отримаємо більш зручну для роботи міні-естакаду. Використовуючи її, можна дістатися до більшої частини агрегатів, розташованих під дном кузова.
Завершує огляд компактних конструкцій міні-естакада для авто розбірного типу. Вона займає проміжну позицію між переносними та стаціонарними варіантами.
Працювати, лежачи або сидячи під машиною можна, але не дуже зручно. Тому для регулярного ремонту потрібна стаціонарна висока естакада, зібрана на фундаменті.
Така конструкція при необхідності прийме не тільки легковик, але також невелику вантажівку або автобус.
Як зробити розбірну автоестакаду самостійно?
Виготовлення конструкції починається зі складання докладного креслення. Роблячи його, ви зможете врахувати і продумати всі етапи складання, уникнувши помилок, властивих поспішно виконаній роботі.
- Довжина в’їзного та горизонтального трапа дорівнює довжині автомобіля + 1 метр.
- Ширина трапа – мінімум 40 см.
- Висота опорних тумб – 70-80 см.
- Ширина верхньої частини опорних тумб дорівнює ширині трапів.
Для того, щоб зробити естакаду міцною, не слід економити на металі. Для трапів потрібно купити куточок 63 мм. Опорні тумби «стільчики» можна зварити з куточка з шириною полиці 50 мм. Заповнення трапів робиться рифленою арматурою перерізом не менше 14 мм.
Без зварювального апарату, болгарки і дрелі до роботи краще не приступати. Крім складального інструменту, потрібно приготувати 12 пар болтів і гайок для кріплення трапів до «стульчиків».
Етапи роботи
Перший крок – виготовлення опорних тумб. Їм потрібно надати трапецієподібну форму для підвищення стійкості. Для точного складання підстави і верхньої частини «стільчика» відрізані за розміром куточки потрібно розкласти на плиті OSB, фіксуючи між собою за допомогою струбцин або магнітів зварника.
Спочатку зварюють нижню підстави всіх чотирьох опор. Потім збирають рамки верхніх площадок і кріплять до них ніжки з куточка. Заключний етап – встановлення верхніх рамок з ніжками у нижні опори і фіксація їх зварюванням.
Зверніть увагу, що на складальній схемі один із куточків верхньої рамки повернуть полицею вгору і утворює відбійник для захисту коліс від зриву з естакади. На торцевих опорах потрібно приварити ще по одному відбійному куточку. Вони не дадуть автомобілю з’їхати з трапа.
Горизонтальний і в’їзний трапи виготовляють з куточка 63 мм і арматурних прутків, що виконують роль «драбинки». Довжина похилого трапа для легкової машини повинна бути не менше 3 метрів. Розмір горизонтальної ділянки вибирають, додавши до довжині автомобіля 1 метр. Ширина трапів не менше 40 см.
Перед установкою арматурних стержнів куточки перевертають так, щоб їх полки дивилися вгору і служили зовнішніми бічними бортами. «Драбинка» вийде рівною, якщо профіль покладений на тверду горизонтальну площадку. Прикріпити його до бетону або асфальту складно. Тому можна використовувати в якості монтажної бази два поперечні куточка. До них напрямні «драбинки» кріплять струбцинами. Виконавши цю операцію, можна починати процес зварювання. Відрізки профільованої арматури буде зручніше виставляти, використовуючи як шаблон обрізок куточка 63 мм.
Виготовлення похилого трапа естакади для ремонту автомобіля трохи відрізняється від збірки горизонтального. На ньому потрібно залишити вільний кінець довжиною 10 см (без арматурних стержнів), який буде служити стикувальним вузлом. Вертикальне ребро профілю прорізають болгаркою до горизонтальної полиці. Після цього необхідно виконати загин стикувальних кінців.
Якщо у вас немає згинального верстата, а є парочка друзів солідної ваги, то попросіть їх забратися на тумбу, щоб створити противагу зусиллю загину. Перед цією операцією потрібно укласти в’їзний трап горизонтально, підперши його вільний кінець.
Горизонтальний трап монтують, уклавши його на тумби. Після цього свердлять отвори під болти в несучих куточках і верхньому опорному профілі тумби. Для більш надійного кріплення естакади до майданчика до «стульчиків» можна приварити вушка. Зафіксувавши їх дюбелями до бетону або сталевими штирями до грунту, ви убезпечите себе від зсуву частин естакади при в’їзді на неї автомобіля.
Роблячи пробний в’їзд, зверніть увагу на поведінку похилої «драбинки». Якщо вона прогинається, то доведеться зробити дві проміжні опорні рамки і прикріпити їх болтовими з’єднаннями до куточків.
