Величезна популярність побутових виробів із штучного каменю, викликає багато питань щодо рідкого каменю. Такий матеріал виготовляється на основі композитів та знаходить застосування як основа для штучного каменю. Але може застосовуватися і окремо, сам по собі.
У першій половині минулого століття сталося справжнє “відкриття століття”, були представлені насичені поліефірні смоли. Цей новаторський матеріал може тривалий час залишатися у рідкому стані, перетворюючись в твердий після взаємодії з особливими добавками та каталізаторами.
Історія рідкого каменю
- склопластик;
- склотканина;
- кевлар;
- арамідів і багатьох інших.
Дуже швидко ці матеріали стали затребувані багатьма областями науки і промисловості.
Вперше штучний камінь був випущений в США в 60-х роках XX століття. Абсолютно новий композитний матеріал не міг похвалитися широким спектром кольорів, але це не завадило дизайнерам. Його популярність зростала рік від року.
Згодом випуск штучного каменю був освоєний багатьма компаніями, розширився колірний діапазон, змінився хімічний склад. Для повсюдного застосування є тільки одна перешкода – дорожнеча.
Технології виготовлення рідкого каменю бувають різні
З плином часу змінюються технології, на зміну старому обладнанню приходить нове, більш сучасне. Високий потенціал молодих дослідників, їх сміливі експерименти часом дають несподівані результати, які абсолютно змінюють тенденції розвитку.
Лиття рідкого каменю
Використовуючи метод лиття, отримують вироби потрібної форми. Суть методу полягає в тому, що готовим розчином заповнюють форму і дають йому повністю затвердіти. Потім виріб дістають з форми і обробляють.
- поліефірні смоли;
- каталізатор;
- наповнювач.
Цей спосіб передбачає використання форм, виготовлених власноруч, або придбаних в магазині. Наприклад, для виробів, що мають криволінійну поверхню, потрібні роз’ємні форми. Прямі поверхні можна відливати на горизонтальній площині, скажімо, на склі.
Перед заливкою форму слід очистити і обробити спеціальною речовиною (антиадгезивом), щоб розчин не прилип до форми. Далі можна діяти по-різному. Перший варіант передбачає звичайне заповнення форми розчином. Другий — перед заливкою суміші на поверхню форми наносять гелькоут, особливу речовину, яка забезпечує високу стійкість майбутнього виробу до механічних і хімічних впливів.
До складу затвердіваючого розчину зазвичай входять поліефірна смола (18-21%), затверджувач (1%) і наповнювач (78-81%). Наповнювач може бути як мінеральним, так і синтетичним. Зазвичай для цих цілей використовують мармурову крихту, кварцовий пісок або кольорові пігменти. Від виду наповнювача залежать колір і якість майбутнього виробу. Штучний камінь витягують з форми після повного затвердіння. При необхідності затверділі поверхні шліфують і полірують.
Технологія напилення рідкого каменю
Не заперечуючи достоїнств литтєвого способу, неможливо залишити без уваги його дорожнечу. Адже товщина виробу може бути кілька сантиметрів, і вона повністю виливається з розчину. Природно, що в пошуках здешевлення виробів, виробники прийшли до способу напилення рідкого каменю.
Цей спосіб дозволяє зробити шар композитного матеріалу всього в кілька міліметрів. Без особливих зусиль, за допомогою спеціального розпилюючого обладнання, будь-яку поверхню, наприклад, стільницю можна обробити під камінь. Спосіб може бути застосований в двох варіантах: прямого і зворотного напилення.
1 варіант. Призначену для обробки площину слід очистити і знежирити. Далі обробити спеціальним грунтом, дати просохнути і нанести на поверхню композитний розчин з допомогою розпилювача. Допускається розпилення всього розчину відразу або частинами. Повністю затверділий шар шліфують і полірують.
2 варіант. На формувальній поверхні обводять заготовку по контуру. Відкладають її в сторону. По лінії, накресленій на формувальній поверхні, кріплять бортик з будь-якого зручного матеріалу (пластик, МДФ, ламіноване ДСП). Виходить своєрідне «коритце».
Підвіконня з напилюваною поверхнею
У заздалегідь виготовлену форму заливають композитний склад рідкого каменю, на нього укладають заготовку і рівномірно придавлюють її вантажем. Заготовку в декількох місцях перфорують, щоб могли вийти надлишки розчину.
Після остаточного застигання нижнього шару, з заготовки прибирають вантаж, і зверху заливають її ще одним, останнім шаром розчину. Залишають заготовку до повного затвердіння, потім витягають готовий виріб з форми. Для остаточної обробки виріб фрезерують, шліфують і полірують.
Здається, якщо виконувати всі інструкції, самостійно зробити рідкий камінь своїми руками зовсім не складно. Але поспішати з висновками не варто. Проблема в тому, що оптимального складу цього композитного матеріалу не існує. Виробники модифікують склад суміші, відповідно змінюється і технологічний процес.
Корисні поради по роботі з рідким каменем
Зазвичай виробництво штучного каменю розглядають як можливість організації власного бізнесу. Поспішати в даному випадку не варто. Придбання матеріалів і обладнання краще відкласти до того моменту, коли будуть вивчені кілька технологій, проаналізовано ринок збуту, виключені можливі невдачі.
Як це зробити? Почитати спеціальну літературу, познайомитися з фахівцями, по можливості побачити своїми очима процес виготовлення рідкого каменю своїми руками. Якщо це неможливо в реальному часі, знайти в мережі спеціалізовані форуми, відео з майстер-класами та тренінгами. І завжди пам’ятати: дорогу подужає тільки той, хто йде!
