Перший вегетарій з’явився майже століття тому, і його ефективність була настільки переконливою, що була опублікована книга, детально описуючи конструкцію та всі переваги його використання. Незважаючи на цей безсумнівний успіх, в Україні цей проект, на жаль, не знайшов широкого розповсюдження.
Отже, що таке вегетарій, які переваги він має, і чим він відрізняється від звичайної теплиці.
Проблеми у теплиць, яких немає у вегетарію
Почнемо з аналізу недоліків та проблем звичайної теплиці і обговоримо, як ці питання вирішуються у вегетарію. Звичайна теплиця це арочна або двосхила конструкція, вкрита склом, плівкою або полікарбонатом. Це, зазвичай, все, хоча існують теплиці з обігрівом.
Друга велика проблема, а заодно і друга відмінність вегетарію від теплиці – це просто жахливі втрати тепла через її покриття і практично повна відсутність можливості його (тепло) запасти. До чого це призводить? Звичайно, до значних перепадів температури в денні та нічні години, або коли жаркий сонячних день зміняється раптом похмурим і дощовим.
Третя проблема теплиці – це вентиляція, яка просто необхідна влітку, щоб «скинути» зайву температуру і збагачувати будову всередині свіжим повітрям. Так от, така вентиляція крім тепла викидає назовні і вуглекислий газ, необхідний для живлення рослин, а також вагому частку азоту і вологи, яку листові пластинки встигли до того моменту випарувати, чому теплиця і потребує постійних поливів рослин.
Як все це вирішено у вегетарії?
З першою проблемою вегетарій справляється завдяки своїй унікальній конструкції. Розміщують вегетарій зазвичай на схилі, з крутизною від 14-16 до 18-19 градусів, причому схил може бути як природного походження, так і зроблений штучно. У результаті повинен вийти скат, орієнтований на південь або південний схід. Далі – дах, її роблять плоскими, а не похилими чи дугоподібними, як у теплиці, і накривають полікарбонатом, оскільки він краще інших матеріалів утримує тепло. В результаті сонячні промені практично завжди падають перпендикулярно та їх відбивання є мінімальним.
Якщо порівнювати конструкцію вегетарію і звичайної теплиці, то з’ясовується, що поглинання енергії вегетарієм вище, ніж теплицею, як мінімум в три рази в денні години літнього періоду і як мінімум в 15 разів вище – у ранкові та вечірні години восени, навесні і взимку.
Крім того, у вегетарію одну стінку потрібно робити капітальною, хоча можна використовувати в якості неї, скажімо, стіну будинку, інші стіни повинні бути зроблені з полікарбонату. Капітальну стінку, частина якої розташована всередині вегетарію, бажано пофарбувати в білий колір або побілити, а краще обклеїти світловідбиваючою, дзеркальною плівкою.
А як вирішуються друга і третя проблеми? Вони вирішувані завдяки замкнутому циклу повітряного і теплового обміну. Для цього під поверхнею грунту в вегетарії на глибині тридцяти сантиметрів, приблизно через пів метра одна від іншої, потрібно прокласти вздовж вегетарію пластикові трубки (з північної до південної сторін).
Нижні кінці цих трубок необхідно вивести на поверхню і прикрити пластиковою або металевою сіточкою, щоб труби не потрапляло сміття. Верхні кінці трубок (північна сторона) потрібно з’єднати в один колектор, розташований поперечно. З колектора повинна йти вертикальна труба, тобто стояк, який можна прокласти в капітальній стіні вегетарію.
Ця труба, тобто стояк, повинна виходити на дах, проте не безпосередньо, а попередньо проходячи через регулювальну камеру. Дана камера повинна відкриватися у теплицю приблизно на висоті півтора метрів. Обмежується ця камера заслінками, розташованими зверху і знизу, а сам вихід у теплицю закінчується вентилятором.
У літній період при використанні звичайної крейди, якою можна притінити дах, і звичайного витяжного побутового вентилятора потужністю два десятки ват можна обслужити дві труби діаметром до десяти сантиметрів.
В тому випадку, коли труб більше, необхідно зробити додаткові стояки і також забезпечити їх вентиляторами або зробити одну велику регулювальну камеру, в яку ввести всі ці труби, але наверх вивести одну загальну.
Такий пристрій вегетаріб повинен забезпечувати високу температуру усередині приміщення, навіть якщо за його межами мороз. Наприклад, при зовнішній температурі -10 градусів всередині повинно бути тепло і температура повинна досягати 17-19 градусів вище нуля.
При цьому верхня заслінка камери повинна бути закритою, вентилятор буде забирати повітря в труби і гнати його знизу і вгору, а повітря буде віддавати тепло в землю, проходячи крізь неї. Повітря, яке при цьому остигає, починає затягуватися у теплицю назад і нагріватися заново.
За денний період часу завдяки такій циркуляції повітря грунт повинен прогріватися до 25 і більше градусів, і по суті, саме грунт і зіграє роль акумулятора тепла, якого (за задумом) повинно вистачити на всю ніч. У нічний час доби вентилятор буде крутитися і видувати тепло з грунту в повітряний простір вегетарію нагріваючи повітря в теплиці.
На словах може здатися все заплутано і складно, але насправді все досить примітивно, давайте спробуємо розкласти все по поличках і поговоримо про пристрій вегетарію по порядку.
Отже, почнемо із зовнішнього вигляду. По суті, він нагадує звичайну пристінну теплицю, яких чимало, і вони часто зустрічаються на садових ділянках.
При такій температурі ззовні всередині вегетарію температура, за задумом, повинна бути близько двох десятків градусів вище нуля. Відповідно, при зниженні температури на вулиці, всередині температура буде також знижуватися.
Далі – особлива система циркуляції повітря, що дозволяє не проводити провітрювання в тому вигляді, до якого ми звикли. Отже, як ми вже вказали, вегетарий не буде втрачати вологу, азот і вуглекислий газ, необхідні для росту і розвитку рослин, поливати ж рослини завдяки цьому можна буде рідше.
З цим зрозуміло, переходимо до грядок у вегетарії. Вони в даній споруді, на відміну від теплиці, розташовуються на сходах, поступово піднімаючись від південної сторони до північної. Грядки можна спорудити з цегли, дерев’яних дощок або металевих листів.
Саме таке розташування грядок не дозволить рослинам затінювати один одного. Зовні це нагадує розташування крісел в кінотеатрі, де кожен наступний ряд розташований вище, ніж попередній, отже, глядачі не заважають один одному, а в вегетарію – рослини (отримувати сонячну енергію і світло).
До всього іншого, така конструкція грядок дозволяє звести до мінімуму відображення променів сонця, отже, і втрати будуть мінімальними. Самі грядки краще робити вузькими, а ось проходи між ними залишати широкими. Якщо вирощуєте високорослі рослини, скажімо, помідори, огірки і їм подібні, то не забудьте про конструювання шпалери.
В даному випадку необхідно буде передбачити більшу відстань між грядками, щоб шпалера не створювала тіні, тоді й сама довжина вегетарію повинна бути більша або крутіший нахил.
Звичайно, якщо на вулиці почнеться сильне похолодання, мороз, то вегетарій не зможе підтримувати достатню тепло, йому просто нізвідки буде взятися, тому в систему вентиляції вегетарію потрібно буде вмонтувати звичайний обігрівач, або передбачити можливість опалення, щоб вегетарієм можна було б користуватися цілий рік.
Про систему поливу ми згадали: води вегетарію потрібно мало. Щоб рослини отримували достатню кількість вологи, необхідно передбачити можливість використання вологи грунтової і повітряної вологи. Збирати вологу допоможе спеціально сконструйована система, яка якраз для цього і призначена.
Вона являє собою систему труб вентиляції, про які ми говорили вище. Вони попередньо укладаються в основу і на них надалі буде покладений грунт. Труби забезпечені отворами в своєму дні (нижній частині) зробленими на відстані приблизно 18-22 см одне від іншого.
Повітря, що проходить по цих трубах, будучи спочатку теплим, призводить до утворення на стінках цих труб конденсату. Конденсат по отворам потрапляє у грунт і вбирається потім корінням рослин. Щоб волога максимально рівномірно розподілялася по грунту під трубами, необхідно прокласти спочатку шар керамзиту.
Таким чином, якщо циркуляція теплого повітря буде постійною, то, як стверджує винахідник, додатковий полив рослин буде потрібен в мінімальному ступені, і він буде представляти із себе систему крапельниць.
Крім досить вагомої економії в часі, який зазвичай витрачається на полив, волога, яка утворюється таким чином, ще і є досить якісною. Вода з конденсату позбавлена солей, позбавлена вапна, тобто є м’якою і, до всього іншого, насиченою аміаком, який утворюється від розкладання органічних сполук.
За умови використання крапельного поливу для додаткового зволоження ґрунту і постачання рослин вологою необхідно включати крапельниці тільки в періоди, коли працює вентиляція. Ця хитрість не допустить надмірного зволоження повітря. Подібна система поливу має максимальний благотворний ефект на рослинні організми.
Так, наприклад, при поливі традиційним способом, тобто дощуванням або поливом під корінь, коли вода потрапляє на поверхню ґрунту, її частина, зазвичай більша, досить активно випаровується, що призводить часом до надмірного підвищення вологості в теплиці і одночасного водного голодування кореневої системи рослин.
Резюмуючи, можна сказати, що, по своїй суті, вегетарій – це та ж теплиця, але замкнутого типу, визначеної конструкції, яка дозволяє збирати максимальну кількість сонячної енергії, з системою вентиляції, що не дозволяє викидати з теплиці воду і необхідні рослинам речовини, і з системою зволоження ґрунту, яка, по суті, вбудована в систему вентиляції, також дозволяє економити воду і не сприяє перезволоженню повітря.
Звичайно, спорудити таке на своїй ділянці під силу далеко не кожному, та й у мережі інтернет не вщухають суперечки про доцільність подібної конструкції, але варто перевірити, щоб переконатися на власному досвіді у всіх плюсах вегетарію, а можливо, знайти і мінуси.
