Більшість сільських громад стикаються з відсутністю централізованої каналізації, що породжує необхідність створення автономної каналізаційної системи. Дотепер основним методом утилізації стічних вод та туалетних стоків була вигрібна яма.
Проте, самоочищення вигрібної ями відбувається дуже повільно, що спричиняє накопичення бактеріологічних та хімічних забруднень у грунті та порушує природний баланс екосистеми.
Одним із найпоширеніших рішень для управління стічними водами стало відкачування септика, яке можна провести за допомогою спеціальної техніки чи вручну, хоч це і викликає певні труднощі.
Розглянемо аспекти, пов’язані із локальними очисними системами, порівняємо їх ефективність та сучасні методи знезараження стоків.
Септик чи вигрібна яма
Основним завданням будь-якого септика є знезараження та відведення очищеної води. Тверді фракції в стічних водах зазвичай становлять невелику частину загального обсягу. У вигрібній ямі вони змішуються з водою, в той час як септик дозволяє їм розділитися на тверду і рідку фракції. Брудні води у септику ефективно очищаються і видаляються, а тверді відкладення повільно накопичуються на дні. Таким чином, септик не вимагає такого частого очищення, як вигрібна яма.
Розглянемо конструктивні особливості обох цих споруд.
Вигрібна яма представляє собою резервуар, викопаний у ґрунті. Якщо не забезпечити його герметичність, то протягом кількох тижнів вона переповниться, і стічні води почнуть витікати. Тому бокові стінки та дно вигрібної ями обов’язково зроблені дренажними для пропускання рідини.
Тверді забруднення скупчуються на дні, а вода просочується в грунт. Відкачування каналізації на ділянці з вигрібною ямою необхідне лише при її повному заповненні.
Септик, навпаки, має іншу будову та принцип роботи. Він представляє собою кілька герметичних ємностей, з’єднаних переливними трубами. Перед початком експлуатації ємності заповнюють чистою водою так, щоб вона доходила до нижнього зрізу труб. На виході з септика розташовують фільтруючий колодязь або дренажну траншею, де відбувається повне кисневе розкладання забруднень.
Різновид класичного двокамерного септика — станція глибокого біологічного очищення. Вона компактніша за розмірами. Процеси знезараження відбуваються усередині однієї ємності, розділеної на кілька секцій. Основну роботу по очищенню тут виконує кисень повітря і спеціальні бактерії.
Періодичність і варіанти відкачування септиків
Нагальне питання, яке хвилює кожного власника садиби і дачі — як часто потрібно відкачувати септик?
- Ємності резервуара.
- Регулярності використання каналізації.
- Чисельності проживаючих в будинку.
- За статистикою вигрібну яму доводиться спорожняти 1-2 рази в рік. З септиком справи йдуть набагато краще. Якщо у нього «працюють» бактерії, то відкачування потрібно рідко (1 раз в 3-4 роки).
- Використання асенізаторскої машини.
- Самостійне відкачування.
Перший спосіб застосовується найчастіше. Замовивши послугу очищення, власнику залишається лише зустріти машину і контролювати процес. Другий спосіб більш складний і неприємний. Якщо ви вирішите використовувати для спорожнення септика фекальний насос, вам знадобиться ємність для зливу нечистот. Після наповнення її потрібно буде вивезти на майданчик утилізації, відведений місцевою громадою.
Тим, хто тільки збирається облаштувати септик, слід правильно вибрати його розташування на ділянці. Краще всього розміщувати цю споруда ближче до паркану так, щоб до нього міг вільно дотягнутися стандартний всмоктуючий шланг автоцистерни. Це заощадить ваші гроші при замовленні машини.
Бактерії (біопрепарати) для септиків
- Аеробні (для життя їм необхідний кисень).
- Анаеробні (живуть в рідкому середовищі без кисню).
Аеробні мікроорганізми працюють більш ефективно, ніж анаеробні. Однак, для них необхідний кисень. Анаеробні менш ненажерливі, але можуть існувати в герметичному об’ємі рідини.
Цю інформацію ми дали для відомості. Покупцеві біоконцентратів не потрібні знання мікробіології. Виробники вказують на упаковці, де потрібно використовувати препарат (септик, автономний туалет, вигрібна яма, компостна купа).
Орієнтовні ціни на рідкі біопрепарати від 100 до 200 грн./л. Одна упаковка засобу для очищення септиків розрахована на обсяг від 2 до 10 м3. Періодичність внесення від 2 до 6 місяців.
Орієнтовні ціни на послуги асенізатора
Замовляючи відкачування септика або вигрібної ями, потрібно надати виконавцю дані про його обсяг і розташування. Це дозволить підібрати автоцистерну оптимального обсягу (від 4 до 15 м3) і забезпечити її шлангом достатньої довжини (до 50 метрів).
Орієнтовна вартість відкачування 1м3 септика на 2016 рік становить 200 грн. Деякі фірми використовують «гнучкий» цінник на вивезення нечистот.
Септик без відкачування. Реальність чи фантазія?
Мрія будь-якого власника будинку без центральної каналізації – септик, якому не потрібно відкачування. Скажемо відразу, що необслуговуваних споруд не існує. Септиком без відкачування називають конструкцію, у якій періодичність вилучення осаду складає 1 раз у кілька років.
Причому, донні відкладення в ньому абсолютно безпечні в бактеріологічному, так і в хімічному плані. Тому їх не вивозять на полігон для утилізації, а використовують на ділянці як біодобриво.
Як досягається такий довгий термін роботи очисної споруди? Секрет криється в її конструкції і використанні бактерій. Про конструктивні особливості септиків ми коротко згадували на початку статті. Тому зараз скажемо кілька слів про значення бактеріального фактора.
Завдяки додаванню в воду септика спеціального концентрату бактерій природний процес розкладу нечистот прискорюється у сотні разів. В результаті вода виходить досить чистою і придатною для поливу. Вивезення великого обсягу фекальних стоків тут не потрібне. Тому обслуговування септика без відкачування не вимагає виклику асенізаторів. Воно зводиться до нечастого (1 раз в 2-3 роки) видалення осаду.
- не потрібно платити за оренду асенізаційної машини;
- донний осад — безкоштовне добриво для рослин.
Септик без відкачування своїми руками
Перед початком будівництва септика для приватного будинку потрібно зробити найпростіший розрахунок його ємкості. Санітарні норми вимагають, щоб обсяг камер очисної споруди забезпечував 3-х добове відстоювання води. Тому середньостатистичну норму споживання води однією людиною на добу (200 літрів) потрібно помножити на коефіцієнт 3. Так ми отримаємо необхідний обсяг септика для утилізації стічних вод, що надходять від однієї людини, яка постійно проживає у будинку: 200 х 3 = 600 л.
Подальший розрахунок полягає в множенні отриманої цифри на кількість користувачів каналізації. Наприклад, для сім’ї з 4-х чоловік буде потрібно септик загальним обсягом 2400 літрів (2,4м3). Глибину септика ми рекомендуємо вибирати не менше 2 метрів. Дрібний резервуар швидше заповнюється осадом і частіше вимагає чищення.
Визначившись з обсягом і глибиною резервуара, можна приступати до земляних робіт. Врахуйте, що обсяг вийнятого грунту повинен дорівнювати розрахунковій місткості септика плюс сумарний обсяг його бетонних стінок і днища!
Вийнявши грунт, приступають до укладання арматурних сіток на дно котловану. Під сітку потрібно підкласти шматки цеглини або камені, щоб створити для металу захисний шар бетону товщиною не менше 5 см. Бажано, щоб кінці арматури виходили на вертикальні стінки котловану на 10-15 см. Це обереже стики бетонної чаші від розтріскування.
Заливши дно бетоном, йому дають 3-4 дні для набору міцності. Після цього приступають до установки щитів вертикальної опалубки стін і перегородки між камерами. У простір між щитами ставлять арматурну сітку, а в щитах вирізують отвори для пропуску вхідної, переливної та вихідної труби.
Врахуйте, що рівень нижнього зрізу вхідної труби каналізації повинен бути на кілька сантиметрів вище переливний між камерами. Рівень установки труби, що виходить з септика, повинен дорівнювати рівню переливною труби. Встановивши труби в підготовлені отвори, бетонують стінки.
Для ущільнення бетону в опалубці, краще всього використовувати глибинний вібратор. При відсутності цього інструменту потрібно вручну «проштикувати» суміш товстим арматурним стрижнем для кращого ущільнення.
Дренажну траншею викопують з невеликим ухилом від септика (на 1 метр поверхні 3 см ухилу). Її розміри повинні бути більше діаметра перфорованої труби, щоб залишилося місце для засипки щебеню (фракція 10-20).
Засипаємо нижню частину траншеї щебінкою (товщина шару 15-20 см), на неї насипають шар піску завтовшки 5 см Після цього укладають перфоровану трубу, обернувши її геотекстилем.
Вирішивши зробити септик для дачі своїми руками, подумайте про його конструкцію «кришки» — бетонної плити. Ми рекомендуємо скористатися перевіреним варіантом, схема якого зображена нижче.
Купивши лист профнастилу відповідного розміру, його укладають на бетонні стінки септика. Для того, щоб лист не прогнувся під тиском свіжого бетону, на нього укладають арматурні стрижні. Кожен з них потрібно підв’язати сталевим дротом до профнастилу в декількох точках, пропустивши її через попередньо висвердлені в листі отвори.
У двокамерному септику потрібно передбачити два люки для очищення. Рамки для них роблять з куточка і приварюють до арматурних стержнів. Отвір під вентиляційну трубу (100 мм) у вторинній камері можна зробити в кришці люка.
