Оновлення дверей у приміщенні може стати витратним заходом, проте існує варіант здійснити цю трансформацію без суттєвих витрат, особливо якщо структурні пошкодження відсутні. Рятівним рішенням може стати самостійне оновлення зовнішнього вигляду дверей за допомогою самоклеючої плівки. Як правильно провести цей процес своїми руками та яку плівку вибрати, про це і не тільки поговоримо далі.
Чи варто використовувати плівку
У світі різноманітних покриттів для дверей, дуже ефективною є самоклеюча плівка як варіант оновлення.
При швидкій оцінці плівки, яка застосовується для декорування поверхні, стає зрозумілим, що для її виробництва у більшості випадків застосовується ПВХ. Це говорить про те, що самоклейке полотно являє собою полімер, стійкий до багатьох впливів.
- міцність;
- стійкість до вологи;
- тривалий термін експлуатації;
- широкий вибір колірних рішень;
- додатковий захист для деревини;
- ліквідація деяких дефектів полотна;
- простота чищення;
- доступна ціна.
ПВХ-плівка з нанесеним клеючим складом відрізняється хорошою міцністю. Щоб залишити на ній подряпини доведеться неабияк постаратися. Використовувати таку плівку можна для дверного полотна, яке встановлено на кухні або у ванній кімнаті. Пов’язано це з тим, що матеріал має стійкість до впливу вологи.
При цьому не відбувається зморщування або відшарування плівки від дверей. Термін експлуатації буде залежати від того, яким конкретно чином відбувається взаємодія з дверима. В асортименті виробників є широкий вибір фактури, кольору й малюнка плівки, тому можна підібрати варіант під будь-який інтер’єр.
Завдяки використовуваному клеючому складу і самому матеріалу не доведеться переживати про те, що дверне полотно буде зіпсовано. Крім того, з’являється перевага приховати неглибокі подряпини або потертості.
Вартість плівки, яка буде використана для обклеювання дверного полотна значно нижча, ніж нові двері, тому з’являється можливість гарної економії. З недоліків можна відзначити необхідність якісної підготовки поверхні до поклейки, а також неможливість багаторазового використання плівки.
Також є ймовірність відшарування матеріалу при його неправильній поклейці.
Різновиди матеріалу
Придбати матеріал для обклеювання дверей можна метражем або в рулонах. При цьому ширина полотна варіюється і може становити від 45 до 90 см з проміжною ланкою в 67,5 см. Метраж в одному мотку може досягати 15, чого буде достатньо для декількох дверей.
- однотонних;
- декоративних;
- флуоресцентних;
- металізованих;
- тривимірних.
Одними з найдешевших варіантів є однотонні плівки. Це не стосується однотонних виробів, на які нанесено певне тиснення, за нього доведеться доплатити. Декоративний матеріал може мати малюнок з імітацією певного матеріалу.
Такий матеріал краще всього підходить для оформлення різних поверхонь, в тому числі і двері, які з МДФ можна перетворити в дуб. Третій вид матеріалу здатний випромінювати світло. Відбувається це при мінімальному освітленні.
Такий матеріал може застосовуватися фрагментарно для додання дверей унікального виду. Тривимірні полотна найчастіше використовуються для міжкімнатних дверей. На них може бути нанесено якийсь принт, який виглядає об’ємним. Металізовані варіанти рідко використовуються для дверей. Вони дозволяють створити дзеркальну поверхню.
Підготовчий етап
В підготовчий етап перед наклеюванням входить не тільки обробка поверхні, але і збір необхідного інструменту.
Інструмент
У більшості випадків для роботи з ПВХ-матеріалом для обклеювання потрібні інструменти, які є у кожного вдома.
- фен;
- лінійка і куточок;
- хороші ножиці або будівельний ніж;
- гумовий шпатель або кредитна картка;
- пульверизатор з водою;
- серветка з мікрофібри.
Якщо полотно не нове, то додатково буде потрібно запастися наждачним папером або шліфувальною машинкою, грунтовкою і рубанком, якщо він знадобиться.
Обробка поверхні
Простіше працювати з дверним полотном, яке демонтовано з петель, оскільки в цьому випадку буде простіше здійснити поклейку у важкодоступних місцях. Якщо зняти двері неможливо, то матеріал можна закріпити і на вазі.
Після демонтажу дверного полотна, необхідно позбутися всіх виступаючих елементів, які можуть заважати в процесі роботи. Це відноситься до рукояток, замкових серцевин, накладок на серцевини, петель, очок. Їх необхідно акуратно відкрутити.
Працювати можна і з усім цим, але буде складно забезпечити хорошу адгезію у місцях примикання і правильну підгонку вирізів під конкретні елементи.
Зверніть увагу! Якщо проводиться обклеювання дверей, в які вставлено скло, то його також доведеться демонтувати для більш якісної роботи.
Для забезпечення максимального рівня адгезії потрібно добитися ідеально рівної і гладкої поверхні. Якщо на полотні дверей присутній шар фарби, який вже почав відшаровуватися або нанесений нерівно, тоді виконується обробка шліфувальною машинкою до повної ліквідації барвника.
У деяких випадках корисним буде зняти фарбу з використанням технічного фена, а вже після цього здійснити шліфування поверхні дверей. Якщо на полотні дверей є великі вм’ятини, тоді є сенс закласти їх шпаклівкою по дереву і шліфувати дрібним наждачним папером.
Якщо нерівності обумовлені опуклими ділянками, тоді їх необхідно зняти рубанком і зашліфувати до гладкої поверхні. Заключним етапом перед поклейкою плівки є знежирення поверхні. Для цього можна використати звичайний мильний розчин, який наноситься на полотно, а потім забирається вологою ганчіркою.
Поклейка плівки
Після процесу підготовки, можна приступати до безпосередньої поклейки. Першим ділом потрібно розмітка плівки, яка буде клеїтися. За допомогою рулетки визначаються точні габарити дверного полотна.
При цьому необхідно враховувати всі звиви, які потрібно здійснити в процесі поклейки. Отримані розміри переносяться на плівку. Для спрощення завдання на звороті, нанесена клітка з зазначенням розмірів. Мітки краще всього наносити маркером, який добре виділяється.
Для наступного етапу потрібна рівна поверхня, яку не шкода пошкодити. З помічником рулон плівки розкочується на поверхні. За допомогою канцелярського або будівельного ножа і металевої лінійки виконується порізка плівки на потрібні частини.
Обклеювання необхідно починати зверху. Знімається невелика частина захисного шару з плівки, і вона прикладається до краю дверного полотна з необхідним зазором. Після цього необхідно поступово відклеювати захисний шар і притискати плівку зверху гумовим шпателем і доглажувати серветкою з мікрофібри.
Рухатися шпателем по плівці необхідно від середини до країв, щоб видалення повітря було ефективним. Далі плівка загортається на торцеві поверхні і здійснюється підрізка з місця, якщо це вимагається. Після наклеювання виконується підготовка отворів для всіх елементів обваження і їх монтаж на свої місця.
Як видно, відновлення привабливого зовнішнього вигляду дверного полотна можна здійснити самостійно із застосуванням недорогих і доступних матеріалів. При відсутності навичок роботи з самоклеючою плівкою, можна потренуватися на схожих поверхнях. Основна трудність може полягати в правильності розгладження плівки по поверхні з видаленням всіх бульбашок.
