Які стовпи використовувати для забору з профнастилу: вибір і процес монтажу

Останнім часом листовий профнастил завойовує пальму першості серед матеріалів, які використовуються для огорож. Його популярність зумовлюється доступною ціною, простотою монтажу та надійністю. Вибір в його користь часто визначається трьома ключовими чинниками: економічністю, легкістю установки та тривалим терміном служби.

Які стовпи підходять для огорож з профнастилу

Металевий паркан отримує стійкість і міцність завдяки правильно обраним стовпам. Ці елементи стають найбільш важливим компонентом конструкції.

Неправильно визначений крок і глибина встановлення стовпів, а також помилки при кріпленні обшивки можуть призвести до необхідності швидкого ремонту.

У цій публікації ми розглянемо, які саме стовпи слід використовувати для паркану з профнастилу і як правильно їх монтувати. За допомогою отриманої інформації ви зможете уникнути неприємних помилок та зайвих витрат на подальший ремонт.

На практиці, обирайте будь-які стовпи, але важливо врахувати, що матеріал повинен бути максимально довговічним і міцним. Дерево, на жаль, є найменш практичним вибором, оскільки його термін служби значно менший порівняно з металом.

Встановивши профнастил на оброблені антисептиком соснові стійки, вам доведеться через 6 років знімати його і починати роботу заново. Використання модрини або дуба продовжує життя каркаса, але збільшує його вартість. Тому дерев’яні стійки найчастіше використовують для тимчасових огорож.

Можна виключити контакт деревини з грунтом, зробивши металевий перехідник і забетонувавши його у фундаменті. Однак, такий варіант не підходить для високих огорож, зазнають інтенсивні вітрові навантаження. Ще один схожий варіант — використовувати шматок профільної труби в якості сталевої гільзи, в яку вставляється стовп і потім бетонується.

Наступний претендент на звання опорної конструкції – азбоцементні труби. Вони недорогі, не схильні до гниття і досить міцні. До числа їхніх недоліків можна віднести крихкість і складність кріплення прогонів.

Армований бетон також підходить для виготовлення стійок. Єдина вимога, яку потрібно врахувати на етапі заливки – установка металевих закладних пластин, до яких будуть кріпитися прогони.

Технологія промислового лиття бетону в останні роки зробила крок далеко вперед. Тому замість трудомісткого «домашнього рукоділля» рекомендуємо купити естетичні збірні конструкції.

Метал – безумовний лідер. Він відмінно поєднується з профнастилом, добре тримає вітрові навантаження і зберігає міцність на протязі 50 років. Єдине, що потрібно від власника – один раз у 3-4 роки оновлювати антикорозійний захист.

Форма поперечного перерізу стандартних сталевих стовпчиків – коло, квадрат і прямокутник. Профільована труба зручніша в монтажі і з цієї причини використовується частіше круглої.

Кріплення прогонів можна виконати різними способами з використанням зварювання, додаткових елементів і різьбових з’єднань. Це ще одна перевага сталевих стійок.

Стовпи під паркан з профлиста часто роблять із цегли. Однак, без металу і в цьому випадку не вдасться обійтися. Він потрібен для виготовлення закладних деталей, до яких фіксують лаги, і додання конструкції достатньої жорсткості.

Основою цегляних стовпчиків служать арматурні стрижні або профільна труба. Простір між кладкою і металом заповнюють розчином.

До недоліків цегляних стійок можна віднести високу ціну, трудомісткість кладки і велику вага, що вимагає заливки міцного фундаменту. За рівнем естетики і довговічності вони перевершують інші види забірних опор.

Використовуючи їх, можна зібрати міцний каркас без земляних робіт і бетону. Стійка-паля вкручується в грунт на глибину 0,8-1,2 метра і міцно тримається в ньому за рахунок широких лопатей. На м’якому грунті ставити гвинтові стовпчики можна вручну, використовуючи спеціальний механізм для захоплення і обертання.

Головні моменти монтажу

Для того, щоб правильно встановити стовпи необхідно вибрати оптимальний спосіб їх кріплення в грунті. Для цього слід врахувати склад грунту. Якщо він піщаний і досить щільний, то стійки можна ставити без бетонування в підготовлені свердловини або шляхом забивання.

Головна небезпека для будь-яких опор огорожі – замерзання землі і виштовхування їх з землі, що девормує каркас. На піску, який добре пропускає вологу, деформація паркану не загрожує. Бетон в цьому випадку використовують для збільшення площі контакту опори з грунтом.

На щільному піщаному ґрунті рекомендується заглиблювати стійки не менш, ніж на 1/3 їх довжини. На пухкому грунті глибина загортання залишається такою ж, але свердловину слід пробурити діаметром 100 мм більше ширини стовпчика і обов’язково нижче глибини сезонного промерзання грунту.

Зробивши цю роботу, дно ямки обсипають щебенем з піском до позначки установки стійок. Після монтажу опори навколо неї пошарово з трамбуванням засипається суміш щебеню з піском. Пропускаючи воду, вона збереже стовп від виштовхування змерзлим грунтом.

Стійки огорожі можна зв’язати між собою стрічковим ростверком. Він підвищує жорсткість огорожі і покращує її зовнішній вигляд.

Для забору із сталевих труб можна використовувати різні перетини профілю. Частіше опори роблять з квадратної труби 60х60 мм з товщиною стінки 3 мм або прямокутної 60х40 мм (стінка 3 мм). Стійки з круглих труб менш зручні при монтажі прогонів. Тому їх використовують рідше.

Друге питання, яке слід вирішити до початку робіт – відстань (крок) між стовпами. Профільні труби поставляються у вигляді 6-метрових хлистів, тому для зменшення втрат вигідніше розрізати їх на 3 метрові шматки.

Оптимальний розмір перерізу прогонів (лаг) — 40х20мм, товщина стінки мінімум 2 мм.

Відстань між лагами залежить від висоти паркану і знаходиться в діапазоні від 1,2 до 1,6 метра. Від нижньої частини листа до землі або до верхньої позначки ростверку фундаменту залишають зазор від 5 до 10 см

Монтаж металевих стовпів і каркаса

Перший етап – розмітка контуру огорожі за допомогою рулетки і шнура. По ходу цієї роботи в землю забивають кілочки, відзначають місця копання ямок.

Спочатку ставлять, вирівнюють за рівнем і бетонують стовпи на кутах ділянки. Після цього копають ями під рядові стійки. Між крайніми опорами натягують шнур і по ньому виставляють рядові стовпчики.

Увага! Для захисту від корозії нижню частину опори потрібно заварити сталевою пластиною і покрити захисним складом. Верхні кришки до стійок приварюють після закінчення їх монтажу або ставлять на них спеціальні пластикові заглушки.

Подвійний контроль відстаней в процесі монтажу необхідний. При бурінні та копанні ям відбувається відхилення від намічених точок установки опор. Метал не прощає помилок, тому відстані між центрами стійок потрібно дотримувати з точністю до 1 см.

Давши бетону 7 днів для набору міцності, можна приступати до монтажу лаг (прогонів). Їх кріплять на зварюванні або на різьбових з’єднаннях. Зварювальна технологія використовується частіше, оскільки вона простіше і швидше. Вирівнявши прогін по рівню, його прихоплюють до стійки, ще раз перевіряють «горизонт» і фіксують робочим швом.

Зібравши металевий каркас, можна приступати до кріплення на нього профнастилу з допомогою спеціальних саморізів.