Що таке кам’яна вата: розбираємо характеристики і технології утеплення
Актуальна тема сучасності – утеплення житла. Це питання стосується не лише нових будівель, але й старих житлових приміщень, де мешканці прагнуть зменшити витрати на опалення. Постійний ріст цін на енергоносії значно навантажує сімейний бюджет, розширюючи проміжок між доходами та витратами.
Якісне утеплення будинку чи квартири гарантує комфорт для себе та родини. Проте, ключове питання, на яке потрібно відповісти – який матеріал обрати для збереження тепла у власному домі? В цьому контексті ми розглянемо можливість використання кам’яної вати та визначимо її переваги та недоліки.
З чого роблять кам’яну вату
Цей матеріал виготовляється з базальту – гірської породи вулканічного походження. Для того, щоб отримати з твердого каменю волокно, його плавлять. Після цього розпечену масу поділяють на волокна за допомогою різних технологій (видування, валкування, витяжка).
Найчастіше в цій якості використовується фенолформальдегідна смола. Вона з’єднує волокна між собою, дозволяючи формувати килим потрібної товщини. Далі матеріалу додають водовідштовхувальні властивості, обробляючи її мінеральним маслом. Останні операції – різання утеплювача і його упаковка.
Слід зазначити, що на будівельному ринку термін кам’яна вата використовується не часто. Більш звичні масовому покупцеві назви – мінвата і базальтова вата. Для виключення плутанини слід пам’ятати, що мова йде про один і тойже ж матеріал, одержуваний з базальтової породи.
Ще одне зауваження: мінеральну вату з базальту не слід плутати зі скловатою і шлаковатою. Перший вид утеплювача отримують з розплавленого скла. Сировина для другого — доменні шлаки. Сьогодні мінвата практично витіснила своїх найближчих конкурентів. Скловата помітно поступається їй за екологічності. Якість шлаковати низька, тому попит на неї впав.
Властивості, види і характеристики кам’яної вати
Залишаючись за своєю суттю природним каменем, базальтова вата отримала кращі якості утеплювача. Від гірської породи вона успадкувала стійкість до вогню і високої температури. Цей матеріал не боїться агресивного впливу кислот. Обробка маслом зробила її несприйнятливою до вологи.
Волокниста структура забезпечила матеріалу відмінні тепло і звукоізолюючі властивості і хорошу паропроникність – дуже важливу характеристику будь-якого утеплювача.
Говорячи про утеплення кам’яною ватою, багато сперечаються про екологічність цього матеріалу. Приводом для побоювань служить фенолформальдегідна смола, що входить до її складу і склеювальні волокна. Однак, при детальному розгляді сумніви розсіюються.
Головний орієнтир для споживача в питанні екологічності – продукція сертифікованих виробників, котрі суворо дотримують сировинні пропорції і технологію.
Основна характеристика утеплювача щільність. З нею безпосередньо пов’язана його теплоізолююча здатність. Крім цього, щільність має істотне значення при монтажі.
- м’яка (рулонна та плитна) – 10-50 кг/м3;
- напівжорстка (плита) – 60-80 кг/м3;
- жорстка (плита) – 90-175 кг/м3.
Для класифікації плит утеплювача використовують буквено-цифрові позначення «марки». Букви позначають ступінь жорсткість (м’яка – ПМ, напівжорстка – ПП, жорстка ПЖ). Цифри вказують на щільність (кг/м3). Найбільш поширені марки – ПМ-40, ПМ-50, ПП-70, ПП-80, ПЖ 100, ПЖ-120.
М’яка рулонна вата (коефіцієнт теплопровідності 0,033 Вт/м*С) йде на утеплення міжповерхових перекриттів, каркасних перегородок, трубопроводів.
Напівжорстку плиту (0,039 Вт/м*С) ставлять у багатошарові сендвіч панелі, на стелі кріплять, вентильовані фасади та покрівлю.
Жорсткий утеплювач (0,046 Вт/м*С) використовується там, де поверхня випробує механічні навантаження (підлоги, плоскі експлуатовані дахи, фундаменти, підземні трубопроводи).
Базальтова вата володіє хорошими звукопоглинальними властивостями. Її волокниста структура активно гасить акустичні повітряні коливання, знижуючи рівень шуму в приміщенні. В якості звукоізоляції її використовують у внутрішніх каркасних перегородках. При зовнішньому облицюванні фасадів вона виконує функції тепло і звукозоилятора.
Коефіцієнт звукопоглинання матеріалу знаходиться в діапазоні від 0,87 до 0,95. При покупці звертайте на нього увагу. Чим вище його значення, тим краще матеріал гасить звук.
Випускають три види кам’яної вати: рулонну, в плитах і фасонну (у вигляді круглої оболонки для ізоляції трубопроводів). Для підвищення тепловідбівних якостей і захисту від зовнішніх впливів використовується рулонна мінвата, на поверхню якої наклеєний шар металевої фольги.
Довжина рулонного матеріалу може складати від 3 до 50 метрів, при ширині від 0,6 до 1,5 м. Плиту (напівжорстку і жорстку) випускають шириною від 60 до 120 см і довжиною від 120 до 150 см.
За рівнем паропроникності так само немає суворої градації. Цей показник вказується в сертифікаті і може приймати значення від 0,3-0,55 мг/м чПа. Чим він вище, тим краще матеріал пропускає водяну пару.
За ступенем пожежної безпеки базальтова вата відноситься до категорії негорючих матеріалів (НГ), витримуючи прямий нагрів до температури +1100 С.
Переваги та недоліки кам’яної вати
Розглянувши основні характеристики даного матеріалу, можна зробити висновки про його переваги і недоліки.
- Високу теплоізоляційну здатність;
- Гарне паропропускання;
- Пожежну безпеку;
- Біостійкість;
- Екологічність;
- Довговічність;
- Простоту монтажу.
Головний недолік базальтової вати проявляється на етапі монтажу. При роботі з нею утвориться пил, що складається з дрібних частинок кам’яних волокон. Вони потрапляють в органи дихання, викликаючи кашель і роздратування. Усунути шкоду, завдану пилом, неважко. Для цього слід користуватися стандартними засобами індивідуального захисту (масками або респіраторами). Також до негативних факторів можна віднести велику вартість матеріалу.
Правила монтажу
Найчастіше мінвату використовують для зовнішнього утеплення стін, горищних перекриттів і даху. Для теплоізоляції фундаменту краще підходить пінопласт — недорогий і досить жорсткий матеріал, що не пропускає воду.
Кам’яну вату для фасаду дерев’яного будинку монтують після обробки стін антисептиком, що захищає їх від гниття. Поверхню пінобетону і цегли перед утепленням очищають від старої фарби і відшарованої штукатурки. Роботу по встановленню утеплювача краще всього робити в теплий період року по сухих стінах.
Всі віконні відливи і дверні наличники до початку монтажу потрібно зняти. Оскільки товщина стін після обшивки мінватою збільшиться, то вам доведеться купити нові елементи віконного і дверного облицювання.
Існує два способи утеплення кам’яною ватою: сухий і «мокрий». Перший передбачає використання дерев’яного або сталевого каркаса (обрешітки), в осередку якого закладають утеплювач. При другому способі плити кріплять до стін без каркасу з допомогою клею і тарілчастих дюбелів.
Слід зазначити, що встановлення в каркас найчастіше застосовують при влаштуванні вентильованого фасаду. Обрешітка дозволяє створити зазор між утеплювачем та зовнішнім облицюванням (4-6 см), через який в атмосферу виділяється водяна пара.
На клей і дюбеля мінвату ставлять у тих випадках, коли на її поверхню буде наноситися оздоблювальний шар (штукатурка, шпаклівка).
Суха технологія монтажу (вентильований фасад)
Монтуючи каркас, його рейки ставлять так, щоб відстань між ними була на 1-2 см менша ширини плити чи рулону базальтової вати. Таким способом досягається щільне укладання. Роботу по встановленню решетування починають з кутів будівлі, використовуючи рівень і шнур для установки напрямних в одній площині.
Розкочування рулону ведуть зверху вниз. Плити, навпаки, ставлять знизу вгору. Заповнивши всі ряди решетування утеплювачем, до нього фіксують пароізоляційну плівку, що виконує функцію вітрозахисту. Стики полотен плівки проклеюють будівельним скотчем. Після цього в стіні свердлять отвори і забивають у них пластикові дюбелі, фіксують мінвату та вітробар’єр.
Загальне правило монтажу мінватних плит — недопущення збігу стиків утеплювача з кутами дверних і віконних прорізів.
Ставити базальтові плити можна в один або два шари. Тут все залежить від вибраної товщини утеплення.
В деяких посібниках двошаровий монтаж пропонується, як спосіб захисту стиків від продування. В цьому випадку плити монтують так, щоб верхні закривали стики між нижніми. Обрешітку при такому варіанті доводиться ставити в два ряди, перпендикулярних один одному.
Мокрий спосіб установки
При цьому варіанті основну роль грає клей, що фіксує мінватні плити до стіни. Він повинен володіти гарною паропроникністю, щоб в утеплювачі не накопичувався конденсат. Обов’язково врахуйте цей момент при покупці. На ринку пропонують спеціальні клейові суміші, призначені для роботи з кам’яною ватою.
Установку плит починають після монтажу стартового профілю, який закриває плити знизу і не дає їм сповзати до моменту схоплювання клейового складу.
Шар клею зубчастим шпателем рівномірно розподіляють по плиті після чого притискають її до стіни. Встановивши горизонтальний ряд, утеплювач додатково фіксують пластиковими тарілчастими дюбелями.
Закінчивши облицювання стіни, на поверхню матеріалу також наносять шар клею і втоплюють у ньому армувальну сітку зі скловолокна. Вирівнявши поверхню, розчину дають час висохнути. Завершальна операція – штукатурна обробка.