Більшість будівельних матеріалів, крім природного каменю, є штучними, і вони заздалегідь отримують необхідні характеристики. Очевидно, що основними властивостями таких матеріалів є міцність і довговічність. Теплоізоляція є ключовою, але не менш важливою є і паропроникність.
Варто відзначити, що не всі кам’яні матеріали мають високу теплоізоляцію, тому для будівель з їх застосуванням часто потрібно додаткове утеплення спеціальними матеріалами. Зазвичай це проводиться ззовні, і тому волога, яка формується всередині будинку, повинна у вигляді пари проходити через стіни, проникати через утеплювач та зовнішнє покриття, виходячи на поверхню. Такий підхід сприяє ефективній теплоізоляції та контролю вологості в приміщенні.
Як правило, для бюджетного варіанту житлових будинків будуються так звані одношарові стіни. Буває і другий шар – це безпосередньо теплоізоляція, але часто будівельники обмежуються лише зовнішньою обробкою, якщо матеріал «теплий», і клімат не холодний навіть взимку.
Однак слід знати, що утеплювати будинок і займатися його зовнішньою обробкою не варто відразу ж після зведення стін, потрібно пару тижнів почекати, поки будинок не всядеться остаточно, інакше вся обробка перекосить і піде тріщинами. Втім, і зволікати не варто, тому що якщо погода зіпсується, то не захищений фасад натягне вологи всередину стін, і тоді доведеться чекати, поки він не просохне.
Мало того, навіть після повної усадки слід дотримувати деякі правила, щоб стіни не залишилися сирими після утеплення та проведення повної обробки. Втім, особливо утеплювати будівлі, збудовані з пористого бетону, або газобетону не варто, ці матеріали самі по собі «теплі».
Але для того, щоб не з’явилися проблеми з намоканням стін, зовнішнє оздоблення будівлі слід проводити тільки після того, як закінчена обробка внутрішня. Справа в тому, що коли штукатуряться стіни всередині будівлі, волога з висихаючого розчину йде не в приміщення, а назовні через стіни.
Таким чином ми бачимо, що паропроникність стін будівлі – це дуже важливий параметр, і тому зовнішню обробку слід проводити лише тими матеріалами, які «дихають», тобто безперешкодно пропускають через себе вологу, що виходить із стін.
В іншому випадку ця волога буде накопичуватися всередині стін, і теплоізоляційні властивості легкого бетону будуть дуже сильно знижуватися. Крім того, в будинку заведеться цвіль, а це вже зовсім погано.
Штукатурка стін
Найпоширеніший спосіб обробки зовнішніх стін – це їх штукатурка. Роботи з штукатуркою не можна проводити взимку, мало того – навіть влітку для проведення цих робіт слід дочекатися ясної, сухої погоди.
Однак і спека теж може знизити якість обробки, тому момент, коли краще всього зайнятися штукатурними роботами, треба ретельно розрахувати. Температура, при якій слід проводити штукатурні роботи, повинна бути в межах 10-25 градусів Цельсія.
Якщо температура буде нижча, то розчин не зможе зв’язатися з підставою як належить за технологією, а в спеку вода буде швидко випаровуватися з уже нанесеної штукатурки, і вона знову-таки з основою не зв’яжеться як слід.
В обох випадках штукатурний шар буде недовговічний, він почне тріскатися, обсипатися, і в результаті через деякий час роботу потрібно буде робити заново. Незайвим буде знову нагадати, що для зовнішньої обробки повинна використовуватися тільки паропроникна штукатурка.
Також слід пам’ятати про те, що якщо матеріал, з якого виконані стіни, сильно пористий (ніздрюватий бетон, керамічний блок, камінь-черепашник), то він буде дуже активно витягати воду з штукатурного розчину.
Щоб штукатурка надмірно не пересихала, перед її нанесенням стіну слід рясно змочувати. Крім того, штукатурка повинна наноситися мінімум в два шари. Перший шар – це мазок, він виконує роль адгезійного шару, частково замінює грунтовку.
І вже на цей шар, після того, як він висохне, слід наносити основну масу штукатурки. Якщо час дозволяє, то краще всього наносити штукатурку в три шари – так буде досягнута необхідна міцність і довговічність облицювання.
Фарбування стін
Бувають випадки, коли немає необхідності штукатурити стіни, а з’являється бажання їх просто пофарбувати. Однак у цьому випадку слід підбирати тільки паропроникні фарби, інакше з’являться проблеми, описані вище – внутрішня волога не зможе виходити зі стін назовні з усіма витікаючими з цього наслідками.
Найпридатніші фарби для фарбування фасадів – силіконові і силікатні, а також їх аналоги. Також підходять цементні і вапняні фарби, але такі фарби нестійкі в умовах сильної атмосферної вологості, тому найчастіше використовуються в південних, теплих регіонах країни.
Практично єдине достоїнство таких фарб – вони дешеві, але якщо необхідно отримати міцну і довговічну зовнішню обробку, то краще використовувати силіконові фарби. Фарби цієї групи вологи не бояться, крім того, вони дуже еластичні, тому практично ніколи не розтріскуються.
Єдина умова – стіни, виконані з пористого матеріалу, слід попередньо добре заґрунтувати і зашпаклювати усі тріщини і щілини, які можуть з’явитися на кладці. В іншому випадку всі нерівності на стіні будуть добре видні, і робота піде нанівець.
Інші варіанти облицювання стін
Крім штукатурки і фарби є інші матеріали, якими можна облицьовувати стіни. В першу чергу це сайдинг – дерев’яні або пластикові (ПВХ) панелі. Плюси сайдинга полягають в тому, що панелі монтуються швидко, легко ремонтуються в разі потреби, але головне – вони паропроникні.
Встановлюються вони так, що між ними і стіною залишається невеликий зазор – 1-3 см, що дозволяє циркулюючому в цьому вузькому просторі повітрю швидко забирати вологу через щілини між дошками.
До того ж ця повітряна подушка сприяє деякому утепленню стін взимку, не дозволяючи вуличному повітрю охолоджувати безпосередньо несучі стіни, що хоч і ненабагато, але все ж сприяє підвищенню теплоізоляції всього будинку.
Тому цей матеріал потрібно використовувати тільки в тих місцях, які схильні до пошкоджень, наприклад, цоколі будівель, які страждають від бризок. Якщо ж з якихось причин виникла необхідність облицювати плиткою всю стіну будинку, то таким же матеріалом слід обробити і внутрішню частину стіни, щоб волога із приміщень не проникала в стіни і не залишалася там, не маючи можливості вийти назовні.
Кілька слів про внутрішню обробку
Найчастіше внутрішня обробка стін виконується шляхом обробки чи облицювання гіпсокартоном. Штукатурку слід підбирати ту, яка добре пропускає через себе вологу, наприклад, цементно-вапняну або гіпсову.
Але ніколи не слід застосовувати для внутрішньої обробки цементну штукатурку – вона дуже погано пропускає пар, і, до того ж, має невисоку стійкість до переміщень стін у період усадки. Це призводить до появи тріщин і подальшого руйнування облицювального шару.
Також дуже часто для облицювання внутрішніх стін використовується і гіпсокартон, який ще називають сухою штукатуркою. Сам по собі гіпсокартон дуже добре пропускає вологу, але є паронепроникним клей, яким гіпсові плити приклеюються до стін. Але клей, як правило, наноситься не на всю поверхню плити, а фрагментарно, тому проблем з паропроникністю в цьому випадку не виникає ніяких.
Ще один популярний вид облицювання внутрішніх стін – це вологонепроникна керамічна плитка. Але нею, як правило, обробляються стіни приміщень, в яких передбачена підвищена вологість – санвузли, душові та кухні. Ці приміщення зазвичай добре вентилюються, тому ніяких проблем з вологістю тут виникати не повинно.
